Автор: Тетяна Сливко
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2015-03-19 09:45:52
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Олександр Балюк.Незламність духу

Мені казали: "Про Героїв не пиши.
Про них і так напишуть ще багато".
А я писала і пишу все від душі,
бо я про них не можу не писати.

Як не згадати Олександра Балюка.
Він на Майдан ішов, а не на страту.
Як замовчати, що в якогось віслюка
відніме розум й кат почне стріляти.

Ридає мати, у оселі вже біда -
в її синочка, жартуна-спортсмена
майбутнє вкрала, не спитавшись, та орда...
Не стане він ніколи під знамена.

А був красивий і дотепно-говіркий,
дружити вмів і дружбу цінувати.
І в час останній, хоч від ран сам був слабкий,
Поранений, йшов інших рятувати.

Мені казали:"Про Героїв не пиши-
Про них і так напишуть ще багато".
А я писала і пишу все від душі,
бо я про них не можу не писати.

История cоздания стихотворения:

Проживав в селі Пилиповичi Новоград-Волинського району Житомирської області.

Помер вiд вогнепального поранення грудної клiтини з пошкодженням внутрiшнiх органiв. Зi слiв очевидцiв, будучи тяжко
пораненим, намагався врятувати життя іншому пораненому.

Балюку Олександру було 39 років…