Нет статуса

Автор: Память Майдана
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2014-12-08 13:49:48
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Альманах. Подборка 15

Небесна сотня
Наталия Волынец


Чому ви, матінко, в сльозах,
Чому дивлюсь згори додолу,
Чому кружляю в небесах
Над рідним Києвом по колу?..

Чи це наснилося мені,
То, прошу, розбудіть скоріше,
Що ніби тіло у труні
Моє лежить і вже не дише.

А поряд мене ще стоять
Під прапорами домовини.
Згори дивлюся – в них лежать
Мої вояки-побратими.

Кругом палаючі свічки...
І зникли всі криваві плями...
Їх змили нині сліз річки
Пролиті у церквах над нами.

Дивлюсь на все з таких висот,
Де навіть сокіл не літає,
Де тиша, що не знає нот,
Тому ніколи не співає...

Які незвичні почуття...
Невже тепер я крила маю?
Чи може, я пішов з життя?..
Чому ж біль досі відчуваю?

За рідну землю і братів
Усіх, хто вийшли на майдани
Супроти влади і катів –
Щем невимовний ятрить рани.

О Боже, як чоло болить
Пробите кулею, в нім дірка!
Я пам'ятаю – впав й за мить
Злетів у небо, наче зірка.

Так... так! Нарешті зрозумів!
Та це ж мене Майдан ховає,
І той сумний церковний спів
В останній путь випроводжає.

Гадаєте мене нема?
Але, повірте, я існую!
Душа свідома і жива,
Все бачу, розумію, чую.

Не маю я тепер очей,
Та сліз моїх прозоре море
Проллється навесні дощем
На землю, на її простори.

Я не один посеред хмар,
Нас тут вже є "Небесна сотня" –
Поклавші серце на вівтар
І душу, що не є самотня.

Тепер ми вільні назавжди
У світі, де нема тиранів,
Нема страждання і біди
І, головне, нема кайданів.

Не плачте, мамо, Божий суд
Свій вирок виніс вже по суті.
А ми несемо варту тут
Людьми і Богом не забуті!

***

Повстаньте, люди!
Автор Наталия Волынец

Присвячено до річниці початку Революції
Гідності і Свободи

Повстаньте, люди, в повний зріст!
Від нас цього весь світ чекає.
Нехай жовто-блакитний міст
В надії Захід й Схід єднає.

Дивись, Європо, дух живий
І наша воля в серці жиє!
У світлі нинішніх подій
Вже вітер змін над нами віє.

Ви чуєте гуркоче грім?
То діти б'ють у барабани.
Вони співали рідний гімн
Йдучи на київські майдани.

Та їх зустріли вороги
На тім шляху, що вів в Європу.
Це день найбільшої ганьби
Й, мабуть, для всіх подія року.

То кров дітей на чоботах
Тих, хто повинен захищати.
То "Беркут" їх по головах
Кийками бив, кидав за грати.

Та навіть хижаки живуть
В своєму світі, де існує
Закон: "Лежачого не б'ють
І брат на брата не полює".

Це дикі нелюди, кати,
Що Бога у душі не мають,
В героїв, котрі увіки
Ввійдуть, із оптики стріляють.

Весь світ побачив козака
З побоями на голій спині,
Про мужній дух Гаврилюка
Говорить навіть Папа в Римі!

Де, робокопи, ваша честь?
Не має меж цинізму влади.
Тому піднявся Київ весь,
Щоб захищати барикади.

Коли таке іще було,
Щоб ніччю дзвони калатали,
Щоби на площах все гуло
Й молитви кожен час читали?

Де був "гарант" у той момент,
Коли країна мала чвари?
В Китай подався президент
Шукати щастя і доляри.

А потім вештавсь по Москві
Зі свитою у ар'єргарді,
Жебракував у візаві
Кредит в п'ятнадцять міліардів.

Такого розбрату у нас,
Мабуть, ще не було ніколи,
Тож не спасе дешевий газ
Країну, де в кишенях голо.

То, може, пам'ятник звести
Ще при житті йому нам, браття,
Кому вдалося "розвести"
Усіх й роздмухати багаття?

На місці, де Ілліч стояв,
Нехай увічниться в граніті
Той, хто у нас надію вкрав
І намалюємо графіті:

"Це є четвертий президент
Од віку вільної країни,
Проффесор і антілігент,
Глава заможної родини".

Хай має змогу кожен з тих,
Хто голос свій віддав за нього,
Прийти й вклонитися до ніг
Своєму панові і богу.

Це гірко? Так. Але Майдан
Піднявся вже і вголос кличе:
"Біду не збореш сам на сам.
Скликаю я Народне Віче!

Бо вже прийшов нарешті час
Свій вибір гідно захисти.
Таких мільйони серед нас,
Хто у Європі хоче жити.

Де не існують, а живуть,
Де влада – раб свого народу,
І голос кожного їй чуть,
Де мають працю і свободу".

І нині тих, хто став на бік
Свобод, законності і права,
Підтримує весь вільний світ:
"Героям України слава!"

Жизневський, Сеник, Нігоян,
"Небесна сотня" – це сини країни,
Вас пам'ятатиме Майдан,
І ваша слава світом лине!

Вшануймо світлу пам'ять їх
Усіх хвилиною мовчання.
А тих, хто скоїв злочин, гріх,
Чекає Боже покарання!

***

Сбылась заветная мечта
Автор Наталия Волынец

Сбылась заветная мечта,
Я побывала на Майдане,
И посетила все места
Откуда шли на небеса,
Кто жертвой стал кровавой бани.

Зажгла свечу у Лядских врат,
Где Нигоян стоял на страже,
Там до сих пор звучит набат
И трубы дымные клубят,
А под ногами каша сажи.

Там на брусчатке площадей
Опять возводят баррикады
Десятки тысяч тех людей,
Кто от огня души своей
Зажгли в знак памяти лампады.

В глазах людей скорбь горьких слез,
Цветов живых и свежих тонны,
Простые веточки мимоз,
Богатые букеты роз,
Деревьев обожженных кроны.

И сотню ярких мотыльков
Я видела восьмого марта.
Они кружились у щитов,
Над баррикадами цветов,
Что вырастут еще до завтра.

А завтра, что? Вопрос открыт.
Весна их пробудила рано.
Но знаю точно – не забыт
Никто по ком душа скорбит.
Центр Киева – сплошная рана...

***

Сорок дней
Автор Наталия Волынец


Минуло сорок дней с момента
Расстрела сотен тех людей,
Которые у президента,
У власть имущих всех мастей
Страх безусловно вызывали;
Во имя блага всей страны
За дело правое стояли,
Как украинские сыны.

"Небесной сотне" честь и слава –
Героям нашим на века!
Они теперь имеют право
Смотреть на всех нас с высока.
Нам нечем, кроме них, гордиться.
Трещит страна, увы, по швам.
Москва – российская столица
Не верит киевским слезам.

Крым оккупантам просто слили
И часть вооруженных сил.
А Сашу Белого убили
За то, что слишком правым был.
Он закошмарил всех?
Боялись его и власть и СБУ.
Его взять даже не пытались
Живым. Вопрос: "А почему?"

Кому-то был он в горле костью.
Возможно очень много знал.
Да, радикально и со злостью
Чиновников за горло брал.
Он проявил сопротивленье,
А после застрелился сам?!.
Очередное преступленье!
И вновь вопросы к господам.

Тем, кто причастен был к убийствам
Возможность дали вы сбежать.
Тех, кто судили активистов
Судить нельзя, помиловать?!
Да, президент нам сильный нужен –
Демократичный патриот,
Ведь стало все намного хуже,
В анархии мир не живет.

Куда-то понесло на лево
Наш "Правый сектор". Языком
Оружия и беспредела
И с явно русским матерком
Вершит свой суд не по закону,
Кому как в голову взбредет.
Не нужно бегать по перрону,
Купив билет на самолет.

Хотим в Европу? Нет вопросов,
Но дикари там не нужны.
Хотим в друзья к великороссам?
Тогда не избежать войны.
Поскольку всем уже понятно -
Страна разделена давно,
Хотя одни и те же пятна
На теле местной власти. Но!

Нельзя нам допустить раскола
Земли своей – она одна.
Майдан – наш разум, наша школа,
Единством лишь сильна страна!
И однозначно – жизнь отдали
Герои наши всех времен
Не ради славы за медали,
А за цвета родных знамен!

***

Я бачила на власні очі
Автор Наталия Волынец

Я бачила на власні очі
Увесь той невимовний жах,
Який три місяці щоночі
Ввижався у зимових снах.
Потрощену в боях бруківку,
Дерева з дірками від куль,
Квітки упавші на долівку,
Обличчя зі слідами гуль.

Розбурхане похмуре місто –
Країни нашої душа,
Яка одвіку була чиста,
Але усьому є межа.
Два місяці вона благала,
Щоб ворог полишив її.
І до останнього чекала,
Що плач почують всі краї.

На жаль не всі його почули,
Не всі підтримали Майдан.
Чи розум й совість в них поснули?
Чи іншим моляться богам?
А нині більша є загроза –
Стоять загарбники в Криму.
Мабуть, це здійснення прогнозу –
Народи матимуть війну.

Штрихи до повної картини,
Щоб це не справдилось – молюсь,
Я бачу внутрішні лавини,
Під ними Київськую Русь.
Москва і Київ у руїнах...
Поламано багато доль...
Вінці тернові на світлинах...
Біль український, і російська боль...

***

История cоздания стихотворения:

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 853

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 1.

Виталий Осика

Потрясающе!
Понравилось.

Слава Майдану, это революция чести, совести, достоинства!
Слава Украине! Люди, прославляйте всех героев-патриотов.

о

Почему нас ненавидят россияне?
Кто ж зомбирован русским миром?

о

http://echo.msk.ru/blog/troitskiy/1450902-echo/

о

Скорость тьмы
автор Артемий Троицкий журналист

Вчера на концерте в Москве Борис Гребенщиков сказал: "Война закончится, как только мы выключим телевизор. Нам е*** мозг. Но наше дело - позволять им это или нет".

Правильно сказал, хотя война так быстро не закончится - в том числе и потому, что телевизор надо было выключить (и больше не включать) ещё как минимум год назад. За время эфирного геноцида были с особым цинизмом изнасилованы (это по БГ; а по мне, так и вовсе убиты наповал) мозги десятков миллионов россиян. Условные рефлексы и базовые инстинкты у людей сохранились, а вот способность адекватно оценивать информацию, думать и анализировать оказались в поражённой области. При этом разрослась до небывалых размеров опухоль ненависти - а это уже рак мозга, смерть. Народ сыграл в зомбоящик; война праху.

О запредельно подлой роли телевидения говорят и пишут очень много - всё, в-основном, описательно, в формате "ужас-ужас-ужас". Гораздо меньше соображений о том, что с этим мраком нужно и можно сделать. Предложу несколько недлинных тезисов.

1. Необходимо, наконец, понять и прочувствовать, что "информационная война" - это, действительно, ВОЙНА. Без всяких кавычек. С убитыми, ранеными и искалеченными. А те, кто её разжигает и ведёт- военные преступники. На совести, руках и языках которых - кровь. Увы, это не метафора.

2. Деятельность государственных (и около того) российских телеканалов полностью подпадает под статьи Уголовного Кодекса РФ: за разжигание межнациональной розни и ненависти, за ложь и клевету и, наверняка, многие другие. (Специалисты легко найдут). Родственники наших несчастных соотечественников, которые, насмотревшись "распятых мальчиков", ушли добровольцами на Донбасс и там сгинули, имеют все основания засудить подстрекателей.

3. Обладая практически монополией в телеэфире, каналы нарушают одно из основополагающих прав человека: право на правду. У нас и в мире множество правозащитных организаций - почему бы не озаботиться? Или тотальная ложь "не считается"? Типа, не хотите - не смотрите? Интересно было бы узнать мнение Эллы Памфиловой и Михаила Федотова, в числе прочих.

4. Практика руководителей и сотрудников этих СМИ, сознательно дезинформирующих и настраивающих на зверский лад зрителей, полностью противоречит принципам профессиональной этики. Если профессиональные организации типа Союза Журналистов у нас ещё хоть что-то значат - они обязаны дать инфо-свинству оценку.

5. Я понимаю, времена сейчас нелёгкие, безработица гуляет по медиа-полю, но всё же призываю всех честных журналистов и технических сотрудников: уходите из информационно-политического вещания! Вы невольно, но от этого не менее реально, соучаствуете в преступлении против двух народов.

6. Коллегам, которые "над схваткой" и "сделал селфи - а чего такого?": я полагаю, что вы неправы. Я сам человек не особо упёртый, но у нас сейчас ситуация жуткая чересчур... Вот и Боря Гребенщиков - он всю жизнь "наверху", и повыше многих - а тут выразился сильно и конкретно. Имеющие совесть и е**** мозг не могут быть по одну сторону.

7. Что касается самих солдатов, офицеров и генералов информационной войны: те из них, кто убивает просто по контракту за большие деньги (не особо сомневаюсь, что это случай неплохо мне знакомых Киселёва и Соловьёва), безнадёжны. А тем, кто искренне считает, что воюет за Родину с украинскими агрессорами, намекну: вы бьётесь не за Россию, а с Россией. И её будущим. Не знаю уж, насколько мрак должен сгуститься и как трагично в это будущее нам предстоит вляпаться, чтобы вы это поняли.

2014-12-09 11:25:40

Наталия Волынец

Виталий, спасибо за высокую оценку моих стихоткровений!

2014-12-11 02:36:10

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений