Автор: Татьяна Кострица Мереуца
Тема:Патриотические стихи
Опубликовано: 2015-12-19 00:53:04
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Герою України Позняк Андрію Анатолійовичу

Сад мій знову розквітне!
Буде сила відродження!
Доленосний мій квітень,
Місяць мого народження.


... "Ворог зло заподіяв -
Б'є на сполох Вкраїна -
Ви - моя вся надія!" -
Батьківщиною лине!
"Вже готують потвори -
Несвободи кайдани!
Спротив наш, непокора
Й боротьба на Майдані!".
- Я твій син, Україно...
Димно - Київ у полум'ї:
На Майдані надійний,
Незахищений долею,
Син од свого народу:
Українець нескорений,
Як присвята свободі,
Вибрав шлях собі зоряний.
Духом волі озброєний,
Разом із побратимами...
...Не вмирають Герої!!!
Біль смертельний отримали
І злетіли у небо -
Душі Сотні Небесної.
Мамо... Мамо, не треба -
Ой не плачте вже... Ве'снами,
В рідній Борівці, нене,
Вам алея розквітчана,
Все  розкаже про мене,
Про надії із Вічності.


Сад мій знову розквітне!
Буде сила відродження!
Доленосний мій квітень,
Місяць мого народження...


19. 12. 2015 р.

История cоздания стихотворения:

Народився 30 квітня 1988 року у селі Борівка Макарівського району Київської області. У 2003 році закінчив борівську
середню загальноосвітню школу. Любив природу, під час навчання у школі разом з друзями висадив величезну алею
фруктових дерев, за що отримав похвальну грамоту від директора школи. Займався спортом, їздив на змагання. У 2006 році
був призваний на строкову службу у лави Збройних Сил України, служив в інженерних військах. Після демобілізації мешкав у
Києві. Працював в охоронній фірмі. Був доброю, спокійною та врівноваженою людиною.
Дуже любив Україну, її культуру та історію, був справжнім патріотом своєї Батьківщини, відчував біль своєї держави,
вболівав за її долю, підтримував її в боротьбі за свободу, прагнув їй добра та кращого майбутнього, мав активну громадянську
позицію, не міг миритися з безправ'ям та соціальною несправедливістю, був готовий віддати заради рідної землі найцінніше –
своє життя.
Взимку 2013-2014 років перебував на Майдан Незалежності у Києві, де був активним учасником Революції гідності. 3
березня 2014 року тіло Андрія Позняка було знайдено у центрі Києва з вогнепальним пораненням у голову. Похований у селі
Борівка Макарівського району Київської області.

Указом Президента України Петра Порошенко № 890/2014 від 21 листопада 2014 року за громадянську мужність,
патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському
народу, виявлені під час Революції гідності Андрію Анатолійовичу Позняку посмертно присвоєно звання Герой України з
удостоєнням ордена "Золота Зірка".