Автор: Татьяна Кострица Мереуца
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-10-04 13:33:19
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
А літечко за обрії кудись
Вже хвилі понесли, як - відспівали.
Стояли ми край темної води
й питали: "Не зарано?". Шкодували,
що дорікали літечку, бува,
за спеку і чекали прохолоди.
Властивості відносили до вад.
Всміхалось літо: "годі, люди, годі"...
І, от, тепер, - нема, як не було! -
дощів навала привела до тями.
Звичайно, море теж допомогло.
І обрії закрили літа браму.
16 вересня 2018 р
История cоздания стихотворения:
Мої щирі вітання, вашій донечці-красуні, щастя і довголіття бажаю! І вас з дружиною вітаю, адже без вас не було б такої донечки! |
Рецензия от: Валентина Леушина 2024-03-28 18:32:51 |
Уважаемый Михаил, я с Вами не согласен, что в ней нет дивной красоты. Дивная красота - это как раз и есть доброта, скромность и безоружность. Пусть будет счастлива Ваша дочь. А это добавит Вам здоровья и вдохновения. Спасибо за красивое и искреннее стихотворение. |
Рецензия от: Лысевич Сергей 2024-03-28 17:57:18 |
Ха-ха! Отлично! Спасибо) |
Рецензия от: Бориса дочь 2024-03-28 17:52:06 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |