Автор: Татьяна Кострица Мереуца
Тема:Философские стихи
Опубликовано: 2019-10-05 12:30:41
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Високе і ницість

Замовляли для диво-поета
і шукали оздобити те
найдорожчим камінням - естету
догодити - перо золоте...

У палаці, де розпис сусальним*,
вітражі із коштовного скла -
дні і ночі сидів геніальний,
навіть схуд, а шедевра не склав!

Сатанів серед розкоші залу,
а безсмертних творінь з-під пера,
аж ніяк не виходило далі...
От і вирішив: винний той раб!

Розшукали нещасного  майстра -
той натхненно творив щось нове,
він з великих майстрів, цьої касти -
до палацу повели наверх.

Там чекала бездарність пихата.
Як почув про вину, простогнав:
«В душу золото можна напхати -
золотою не стане вона.

Як немає в душі тої Ліри,
Неземне не проллється! Пусте...».
Вмить бездарний ввігнав Ювелиру,
аж у серце - перо золоте...

«Ницість - там, де і бути їй варто» -
Мудрість пір‘ячком пише тонким -
Неземного високі стандарти,
не змінилися через віки».

05. 10. 2019р

*Золотом

История cоздания стихотворения: