Автор: Татьяна Кострица Мереуца
Тема:Философские стихи
Опубликовано: 2019-10-29 16:26:49
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Притаманнно осінньому настрою,
коли осінь вже йде, за добу,
аж із серця - мелодія ясная,
виникає й тамує журбу.
У безрадісні осені проводи,
повертаючи радісний час,
огортає в яскравіші спогади,
що залишила пам‘ять для нас.
Їй - зворушлива, вчасна ще поки,
щиросердна подяка проста -
ця мелодія серця глибока
і слова : «Прощавай золота»...
29. 10. 2019р
История cоздания стихотворения:
Незважаючи на ситуацію , що сталася за час війни, в вашій ніжній та ємній душевного тепла,ДУШІ стільки любові до природи, що вона охоплює все навколишнє середовище. І це цікаво відтворено у вашому творі! Дякую ! |
Рецензия от: Артур Сивий 2024-03-29 12:18:29 |
Какой же это анекдот? Красивый, по наследству рот! |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-03-29 12:16:41 |
Любовь бывает одинока, И кажется что жизнь жестока. Проходит всё, как ветер, мимо, Я в этой жизни нелюбима! p.s. Зато свободна от вранья, Есть шанс, что влюбятся в тебя! |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-03-29 12:14:18 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |