Автор: Татьяна Кострица Мереуца
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-04-27 15:31:39
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Гербарій

Тут ніхто не живе.
Тут нема кому більше любити.
Із людських теревень,
про любов її грішну,  - не вірте.

Цей занепад тепер,
може втішить людську  балакучість.
Час сліди її стер -
вийшла з хати...  в свою неминучість.

Все , як відсторонив -
озирнутись забракло їй сили.
Ще із тої весни,
як пішла, - так усе й спорожніло .

І не знає ніхто,
де вона і, що сталося з нею.
Зацькували гуртом,
бо, з роками, як квітка лілеї...

Не насіялась знов
під вікном матіола духмяна.
Не живе тут любов -
тиша тут і, бур‘ян вище брами.

І плітки затиха.
Й голос совісті,  декому, кара.
А, ця квітка суха,
що у клямці , любові...  гербарій.

27. 04. 2020р

История cоздания стихотворения: