Автор: Татьяна Кострица Мереуца
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-05-01 16:46:22
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Травень

Вчора квітень пролив сльозу,
за весь місяць - скупу, жагучу.
От і все. Наче вирвав зуб
рік двадцятий, як неминуче.

Квітень був і, нема. Новий
травень зняв капелюх, вклонився:
люди добрі, гадаю, ви
раді тому, що я з‘явився.

Я із променем золотим
обдарую бузковим раєм!
Яблунево-квітковий дим -
справжнє диво! - не з зимних марень,

Заблукає на певний час
у садах, у душі... принаймі,
це щасливими зробить вас -
в цьому сенс моїх дій! Є намір -

Застелити стежини мрій
різнобарвним духмяним квітом.
Де малі, молоді й старі,
хоч босоніж, стрічали літо!

Як і квітень, так само я
відійду.  Дещо встигну, вірте.
Он, трояндовий застоявсь -
вихід-вибух і, не спинити...

А шовковий трави смарагд,
ще некошений, соковитий,
сліз прощальних моїх вбира
на кордоні весни і літа...

Я прийшов,  від моїх старань,
і в душі - кращий сад розквітне.
Ув очікуванні добра,
ви й од себе додайте світу.

01. 05. 2020р

История cоздания стихотворения: