Автор: Татьяна Кострица Мереуца
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-05-12 19:47:15
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Засвідчую

А ніч не тільки зорями
заквітчана, коли
сади стають прозорими
у травні, оголив
і почуття і присмаки...
А  сну, ніяк нема,
аж до появи присмерку,
що магію зніма.

Взнаю - сади заквітчані
травневі, теж не сплять.
Підтверджую, засвідчую -
з зірками шепотять!
Ось так, у час зірковості, -
а що це, і не зна -  
сади, з якоїсь користі,
спілкуються: «Хто з нас

осяє душ підвалини,
от, зараз, тут?» - пита.
І сяяли віддалені,
І мерехтіли там...
О, зоряна романтика
й сади в нічній порі!
Злетять пелюстки-бантики -
метеликовий  рій.

А, влітку, дещо зміниться -
небесне і земне,
сади важкі похиляться
і зорепад війне.
У серпня ніч... до зморених,
зірки, із сповідань,
злетять - вклонитись зоряно,
наповненим садам!

12.  05. 2020р

История cоздания стихотворения:

Пам‘яті Терещенко Олександри, Шурочки - моєї подружки...