Автор: Татьяна Кострица Мереуца
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-09-29 18:39:40
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Єгиптянка

А ніч ковтає сни її,
безсоння їй стискає груди.
Зима... лише початок - грудень.
І десь далеко той Каїр.

Пітьму вибілює торшер...
Хто ти у грі чужій, сторонній?
Хто він, твій янгол-охоронець,
невже військовий аташе?..

Які дороги привели
на чужину, і що позаду -
чиї гріхи тобі у спадок
залишили, і що болить?

Незрозумілий стан речей.
Мовчиш, таємна єгиптянко.
Які вони, твої світанки,
що дивляться у глиб очей?

Літа - пташиний шлях у вир.
Ціна занадто надвисока.
Ти тут чужа і твій неспокій
навіки зв‘язаний з Каїр.

Давно розгулюють чутки,
Хоч, як німа, уся прислуга.
В очах твоїх незнанна туга,
що вистачило б на віки!

Пускає бульки - «За гріхи!» -
стійке буденності болото...
Містична, витончена... хто ти,
як зі скульптур Буонаротті?
Знай, долі - звивисті шляхи!

29. 09. 2020р

История cоздания стихотворения:

Фото з інтернету