Автор: Василий Томский
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2015-02-11 17:05:11
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Катрени, ч. 15

**  холодно…

что-то  стало стеной, что-то делит бесстрастно...
между мной и тобой исчезает тепло,
и я чувстсвую всем существом: там опасность,
там над пропастью лжи легкий наст намело.


**  я не повітрям дихав у ті дні!..

«Я кохатиму, милий, тебе, зачарую мереживом слів,
Я життям твоїм стану, безсмертям, ти ж цього хотів?!»
І цим голосом дихав, ним жив, – бо навіщо повітря?! –
І вуста все шептали: «Твоя!.. І до краю віків!»


**  о вечных вопросах и юдоли нашей
(ты говорил – поныне это правда.  ВВ)

«А мы все ставим каверзный ответ
И не находим нужного вопроса»  –
И игнорируем, что доля смотрит косо,
И что в руках ее играет плеть…


**  небуття…
«хай вічний світ – але ти мить у ньому!»

А життя береги вже окреслюють межі років,
Вже надії мої тут політ свій завершують стиха,
Юних мрій сподівання влягаються в край берегів,
І над гладдю життя піднімається тінь того лиха…

История cоздания стихотворения: