Автор: Василий Томский
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2015-02-18 18:34:17
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Перша кварта

1** Н. (цинику от поэзии)

И небу лжет «пиит», себя сам оболгав,
Что черноту души излечит солью слова.
Ах, твой, Сальери, род не побоится крови,
Иль яда, или лжи, … сто «граммоф» внутрь приняв.

2** Н.Н. (від мудрої пані: вище всього – буть Громадянином!)

Так, вірно, красиво і мудро нам каже вона:
«Ніколи не стати Поетом нікчемі й рабу!»
Душа її прагне на Схід. – Тож напийтесь не кави – вина!
Бо там для просвітлених – рай. (А вино в Гімалаях – табу!)

3** В.Л. (за вишукану пустоту миліше мені ця наївність)

Не знайдЕте ви рим тут небачених,
І метафор парнасних, із пробою,
Лише щирість,  любов, – і пробаченням
Дух без фальші, в богинь під покровою.

4** Ш. (намотую статуси, як ті кілометри…)

Що там зі статусом? В перших рядах?
«Рецок-стіплом» вже доволі?
Всіх вже найвище ти у небесах?
– Як би не гепнутись долі…
****

История cоздания стихотворения: