Автор: Василий Томский Тема:Стихи о любви Опубликовано: 2015-05-03 15:09:11 Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
** … що є святіше, ніж обман?..
(спогад, якого не було… у травень першого весілля…)
І допивав тумани вечір. Лише ілюзії зі снами Жили до ранку в суперечці: Кому дзвеніли щастя гами?
Ми ж так фальшиво грали ролі, Як ми вели любов до страти!.. І ангел марно чатувати Ставав до немовляти-долі;
А ми – щоб вірити йому?! – Свої слова кидали згірклі, Ми запалили промінь зірки, Що нам окреслила пітьму;
А він – не я! – шептав тобі, Що треба, треба в долю вірить!.. Та пісня плоті, снів офіра Була провісницею бід…
Так, правда – не свята брехня, Якою ми себе вкривали Ще вчора, – правду вдвох ми знали, Та сліпо йшли до цього дня,
Що ніч взяла… – Вінчальний день! Він край поклав любовній фальші: Там лиш тіла – не душі наші – Співали Еросу пісень.
Опав той час у пустоцвіт, Все огорнув омани присмак. Донині із минулих літ Гірка печаль над серцем висне… * Як повінь – розтрачені дні… І щемом – надії зі снами: Ввійдеш берегинею в дім з безсмертям – моїми синами… ***
История cоздания стихотворения:
0
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 649
дякую за побажання, перечу за оцінки: ну яка поєзія у того, хто навіть мови досконало ще не вивчив, хто, читаючи інших, просто з нахабства і собі римує думку і в дитячій наівності виставляє тут?
ще раз щиро дкую вам!
з яких висот, якими променями освятили і освітили шляхи мої, мила пані! знав би про всі ці побажання - повернувся би ще в дні зимові.
але радіє і нині не менше. дякую вам!
яким солодким напоєм від життя і спокус його звучать слова жіночих вуст на адресу чоловіка! дякую і бажаю до благ і радостей ваших життя довгого і в щасті. мій уклін вам!
і хай на дворі спека літа сушить і плин думок, і квіт бажань, і підмочений хвіст моїх зіпсованих репутацій - та приймаю такі гарячі побажання і кажу: безкінесчно вдячний за пам"ять! то в моєму віці - найцінніше, що лишається. хіба ще сюди додати власне - спогади і невтарчене вміння дякувати іншим за слово і погляд назустріч.
мої вітання, Дмитре, ти тут вже за Авторитета і Майстра, ось і я вертаюся по можливості щоби читати та тішитися гарним словом і метафорами душі твоєї
удивительные строки! многое хотелось бы сказать, но так не хочется опускаться до банальности...
Вы удивительны, Василий, это правда. вот и стихи Ваши такие...
Странно, что я не нашла где ответить в личных сообщениях. Давно меня тут не было и видимо многое поменялось. Неужели больше нет такой функции, как личная переписка?
Здравствуйте.....
як дивно у часі - обставини? люди? небеса? ми самі? - розводимо, розкидаємо себе, свої шляхи переплутуємо, в нікуди заводимо - щоби отак вертатися ненароком стрічну людину знайти. яка і незнана тобою, але раптом слід в душі лишає, западає в думки, бентежить їх і дарує радість тим, що ти живеш з нею в один час. одним повітрям життя і щастя напуваєш душу, бачиш однакові сузір"я ночами, під одним сонцем когось любиш!..
ви справді дивовижна жінка, і певно щасливий той, хто не мріями і доторком свідчить своєму серцю: "вона є. існує, поряд дихає, говорить, любить!.."
радий бачити, що ви лишили своє послання ще недавно, тож тішу себе надіями чутися з вами час від часу.
а поки що піду лікувати душу вашим світом поетичним, словом вашого серця
Василий, у вас такие ответы на мои коротенькие послания... Одним словом - лирика... Вы не меняетесь и я этому очень рада...
Мне очень приятно, что помните меня... Жаль, что вынуждена разочаровать вас. Мало пишу. То, что написано в последнее время не выложено. Не до этого было, да и не столь существенны строки. Может что-то и появится здесь, если руки дойдут...
Заходить сюда буду и одна из причин это та, что терять вас не хочется. Если полюбишь чьи-то стихи, но эта любовь невольно перекладывается и на их автора... доброго вам дня...
До встречи.
той, хто вміє цінувати і берегти минуле - той мудрим називався у древніх. я не є мудрий, але минуле своє ніколи не зраджував.
дякую за читання і перепрошую за таку запізнілу відповідь - я тільки-но сюди повернувся
погане слово до кохання, недобре воно пасує йому - "було"...
хоча і за це маємо бути вдячні долі - що отримали це почуття, що жило воно в нас, що слід лишило...
Валерію, добрий чоловіче, ми ве ж давні з тобою, і знаємо, що фальші не буває до тих пір, поки ми її самі не створимо. ось тут вона і з/являється, ось тут ми і пожинаємоо плоди наших дій.
радий тебе чути, як і всіх, кого так довго не чув!
і так буває, Альгіз, і так, що ми тисячу раз хочемо отримати підтвердження вже нам відомого, знаного, нами створеного... розрушеного, знайденого - і втраченого...
Незважаючи на ситуацію ,
що сталася за час війни,
в вашій ніжній та ємній
душевного тепла,ДУШІ
стільки любові до
природи, що вона охоплює
все навколишнє
середовище. І це цікаво
відтворено у вашому
творі! Дякую !
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.