"Українців можна приспати, надурити, але неможливо залякати". 10 цитат братів Капранових / АП Т. Лавинюкової. "Важлива подія" / |
Число 27. Як свиня на небо гляне. Десять цікавих українських фразеологізмів / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
Автор: Тамила Ярцева
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2015-02-03 00:43:59
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
ЛИЦАР
Спалахнула зірниця.
Вже вогнем небо повне.
Нам потрібний був лицар,
Щоб здолати дракона.
Ти вдягнув ладні лати*.
Ти лиши́в казку вдома.
І, щоб зло подолати,
Став до бою з драконом.
А дракон хижий грізно
Вигинав довге тіло,
Що лускою залізно
На весь світ брязкотіло.
Пе́кло видихнув в те́бе,
Свій кінець передчувши.
Та хитнулося небо.
Та знялись в небо ду́ші.
Звір упав у минуле.
Голова покотилась.
А тобі посміхнулась
Королевішна Біла**.
Біло стало навколо.
Підійшла дуже близько.
Й видихаючи холод,
Затягла тиху пісню.
Пісня перша
Спи-засни, друже милий.
Постелю́ тобі постіль.
У покоях цих білих
Ти мої́м будеш гостем.
Тут твоя́ плаче мати
І хвилюються друзі.
Щоби їх не лякати,
Я Зимою назвуся.
Хвилюватись не треба -
Біль твій скоро минеться,
Бо я згодна для тебе
Стати Дамою Се́рця.
Я сумна й загадкова,
А для те́бе - велична,
Не приймаю відмови,
Як всім Дамам і личить.
Одягнув ти, як лицар,
Кольори́ мої нині.
Вже до мене схилився,
На одне став коліно
На любов це не схоже?
І нехай, та я знаю:
Сперечатись не зможеш.
Спи-засни. Баю-баю…
Пісня друга
Прокидайтеся радо
Те́плі й лагідні вітри!
Не повинні вмирати
Квіти, холодом збиті.
Прокидайтеся, тра́ви,
Ті, що зцілюють хворих.
Не повинні вмирати
Люди сильні і до́брі.
Бо не встигли зігріти,
Вберегти душ багато.
Вірні промені світла,
Нумо тінь відганяти.
Докохати не встигли
Ті, що вміють кохати.
Відійди, морок стиглий,
Від щасливої ха́ти.
Не чіпай того хлопця,
Що здолав зло вороже.
Лицар! Маєш боротись!
Протрима́йся! Ти зможеш!
Я прийду, як звичайно,
Поверну волю казці.
Розжену темні чари
Ти лише́нь дочекайся…
Це йшло завтра до тебе,
Із весною невпинно.
З майже теплого неба
Вже доносились гімни…
Не повинні вмирати.
Та вмирають найкращі.
Бо попереду правда,
А за спинами слабші.
Бо найкращим вмирати
Є за що - за найкраще.
А важкі меч і лати
За кайдани не важчі.
Ти весною ще марив.
Але та зи́мна Дама
Із собою забрала.
У зими́ день останній.
В тебе лицарська вдача.
Рушив до небосхилу.
Ти весну не побачив.
Як же ми відпустили?
Відпустили не небо.
Ти пробач нас, юначе…
Наші діти крізь тебе
Вільні ве́сни побачать.
* За повідомленням очевидців, Владислав приїхав на Майдан в лицарських обладунках. Його головним захопленням була реконструкція середньовічних битв, він брав участь у лицарських турнірах в Україні та за кордоном.
** Владислав був тяжко поранений 20 лютого, помер в лікарні через вісім днів 28 лютого, в останній день зими.
История cоздания стихотворения:
Новий варіант вірша:
http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47909&poem=162262
Довольно глубокое стихотворение. Немного пляшет ритм в начале. Мне понравилось. |
Рецензия от: Азинелло 2024-04-19 21:22:29 |
Гарно, Лесю. Дуже проникливо. |
Рецензия от: Позаштатна АП "Поточний момент" 2024-04-19 21:15:14 |
А я ,пробачте, нічого не зрозуміла.) До чого тут згадка про любов, віру і надію, Олеже? |
Рецензия от: Людмила Варавко 2024-04-19 20:40:52 |
У одних голова на
двери, И ученье про мертвого плотника Разжигает страсти внутри, Не понять им простого работника, Восхищённого с фузом гитарой...(...) |
Рецензия от: Атеист 2024-04-17 22:27:42 |
Хеви металл! Всем
привет! Драйва лучше в мире нет! Вот послушай-ка Accept Сразу станет меньше лет! У фанатов AC/DC До сих пор в порядке писи!(...) |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-04-13 16:14:51 |