Автор: Тая Сорока
Тема:Философская проза
Опубликовано: 2017-02-01 00:38:04
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Тимчасово

Так день за днем, все байдуже проходить,
Болить душа, та що вам до душі?
А час іде й до вічності підводить,
А я, як завжди тут пишу вірші.

Так, все земне, для мене, тимчасове,
Усе пройде, а час не повернуть, 
Все обриває одна фраза, слово,
Та важко потім те "усе" забуть.

В наш час, усьому люди знають ціну,
Та до цих пір, не вміють цінувать,
Усе в наш час навчилися робити,
Та не навчились, досі, ще кохать.

Терпіти люди теж, ще не навчились,
Як й не навчилися красиво йти,
А не робити боляче проблема,
А наплювать на все, тепер вже ні.

І вірності, ще люди не навчились,
Вони не вміють, щастя берегти,
Тому буває люди помилились,
Кого лишити, а із ким іти.

Спішать вони, за Бога все рішають,
А потім нам доносять біль,
А що вони іще чекають,
Коли у їх душі все з'їла міль.

Напевно, на все Божа воля,
Й не нам рішати, з ким життя пройти,
На небі писа на є наша доля,
А нам її чекати й хрест нести.

История cоздания стихотворения: