Дождь прошёл живым потоком — Радуга вдали... И идут регатой в небе Тучи-корабли... Я, как радуга, по жизни — Отражаю Свет... И идёт моя регата, Оставляя след... (стих мой)

Автор: Любовь Назаренко
Тема:Автобиография
Опубликовано: 2015-07-12 22:43:13
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Спогад (УКР)

Заросло бур’яном подвір’я,
Розвалилася рідна хата,
І на тім, на тинку дірявім,
Моє серце, немов розп’яте.

Заховалось моє дитинство
У вишнях — у садку старому,
Мов голубка, душа летіла
Через простір і час додому...

Де бабуся була в турботі,
Де лампадка була для Бога,
Звідки в світ через степ широкий
Пролягала моя дорога...

Тут кохання тендітне, перше,
Василькове, росою вмите —
Крає спогад, мов громом тишу,
Просіває життя крізь сито...
        (Авторське фото)

История cоздания стихотворения:

2

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 412

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 3.

Юрий Гундарев

Проникновенные искренние стихи.
Спасибо Вам, Любовь!

2022-10-17 07:30:07

Любовь Назаренко

Дякую, що завітали, Юрію, Вам теж добрих спогадів!

2022-10-23 00:08:02

Виталий Симоновский

Так, спогад про головне - "Просіває життя крізь сито".
🐾🌹 🌷🐾🌹 🌷🐾🌹 🌷🐾

З повагою
Віталій

2017-01-05 20:49:41

Любовь Назаренко

2017-01-07 23:17:11

Эдуард Неганов

Грусть и любовь к родному дому,Просіває життя крізь сито...
Спасибо, Люба, за прекрасные чувства и замечательные стихи!

2015-10-23 20:16:11

Любовь Назаренко

Дякую!

2017-01-07 23:15:48

Эдуард Неганов

2017-01-09 22:40:01

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений