Автор: Юрiй Асадчих
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2021-04-18 13:49:54
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Трохи роздумів про національну ідентифікацію

    Для когось національна ідентифікація геть не важлива. Немає різниці якою мовою говорити, немає різниці чиїм прапором
пишатися. Немає різниці, як сприймати цей світ і події у ньому та як сприймати самого себе: чи через українську чи через
російську призму світобачення. Немає їм різниці який контент дивитися у ютубі: чи україномовний чи російськомовний.
Немає різниці яку музику слухати: а якщо немає різниці – то нехай то буде російська попса, або реп… шансон! «Це ж
популярна музика і всі її слухають!» «А што?» - музика ж поза політикою! Нажаль, серед нашої молоді це звичайна річ.
Принаймні у нас на сході України. Та й в інших регіонах країни ця ситуація «плюс-мінус». І мене це неабияк хвилює, бо в
тому вбачаю велику загрозу.

    Хтось дивиться російські телесеріали порожні за змістом, та наповнені по вінця російською пафосною імперською
бравадою про велич, винятковість, про широку руську душу, що наповнена чеснотами. Це спричиняє поступову заміну
пріоритетів та життєвих орієнтирів, йде підміна власної культури та цінностей в головах, в світосприйнятті наших громадян.
Ми не маємо право забувати, що й самі маємо величезні досягнення та здобутки у мистецтві, у всіх його сегментах, у всій
багатогранності та розмаїтті. Маємо величезний пласт культурної спадщини, чо́му може позаздрити люба інша країна, люба
інша культура.  І це треба всіляко популяризувати, розвивати та пишатися тим!  
  
    Не має різниці в якій державі заробляти гроші: чи вдома, чи поїхати до Росії… Хтось йде на угоду із совістю, придумуючи
для себе та оточуючих якісь виправдання: адже, а що робити? Треба якось жити та кормити сім’ю. А якщо випала нагода –
так то дурість тим не скористатись! Моральні принципи, задля власних  шкурних інтересів, вимикаються, коли йде мова про
гроші чи то про якісь посади. Або їх власне ніколи і не було. Маю на увазі особистий моральний кодекс.

    Самоідентифікація важлива для людей свідомо зрілих, які відбулися, як особистості і як громадяни власної держави.
Частина яких і надалі продовжує свій саморозвиток та вдосконалення. І це принципово. Бо це їхній внутрішній фундамент,
який їм передався в спадок ( або ж сформувався самостійно) і дозволив сформуватися їм в ту особистість, якою вони врешті
стали. Це той фундамент, який вони хочуть передавати своїм дітям, наступному поколінню. Це природно і це вірно.
Бо ж людина, яка не любить або соромиться якось своєї батьківщини, свого народу - не є людиною, а є пустушка!  Без душі і
без моралі.  У людини, що живе на землі, якої він не визнає: ні суверенітету, ні її законів, ні історії, ні культури, ні традицій -
у нього і у дітей його немає майбутнього!  А є життя кріпака. Того кого поневолили, нав’язали йому чужинне й лишили роду
та племені. Чи буде така людина повноцінною? Чи буде світле та перспективне, незалежне та заможне майбутнє у того
суспільства, у тої Держави – якщо будуть складатися, в переважній більшості, саме із таких ось осіб? Думаю, що ні. Це
порожній кут, в якому закінчується розвиток любого громадянського суспільства та глухий кут для розвитку потужної,
самобутньої країни.

    Наша Українська Держава, яка до того ще й має войовничого та ворожого до нас сусіда, який нахабно висуває претензії
на володіння нами - повинна, неодмінно будуватись на фундаменті своєї власної національної ідентичності.

    Не біологія визначає національність людини - а свідомість і той шматок землі, який тебе виростив і зробив людиною!
17.04.2021

История cоздания стихотворения: