Автор: Зинаида51
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2015-01-07 23:43:45
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Сон у руку

Сон  у  руку

Він додому мчав на мамин сон,
Гнав авто давно знайомим шляхом,
Сонце вже пливе за горизонт,
Повсідались у гніздів’ях птахи.
           За вікном узгірки миготять,
           Зеленаве поле у волошках,
           Не тополі – стражниці стоять…
           Пригадалась враз чомусь гармошка,
На якій ще в юності він грав
На подвір’ї маминої хати,
Свого батька вже не пам’ятав –
Ліг в Афгані, будучи солдатом.
           Ледве-ледь пригадував село,
           Дев’ять літ… не так уже й багато
           Мов не було – збігло, відгуло,
           Але зараз їхав, як на свято.
Солов’єм затьохкав білий світ,
Як побачив раптом рідну хату,
Зупинив авто біля воріт
І очима став шукати матір.
           Коли син до хати увійшов,
           Сторопів, побачивши матусю,
           Та невже?.. До скронь прилила кров,
           - Здрастуй, мамо! Мамо, я вернувся.
А вона, мов знята із хреста,
Ніжний погляд підвела на нього,
Шепотіли щось її вуста,
-Ти сідай, втомився ж бо з дороги.
           Підступивсь до ліжка і обпік
           Поцілунком її кволі руки,
           З-під тремтливих синових повік
           Витікала слізьми їх розлука.






                                    -2-

-Я не знав, матусю, я не знав…
В мене бізнес, діти і дружина,
Дев’ять літ поїздку відкладав,
Ти прости, матусю, свого сина.
              Приколінивсь, голову схилив…
- Не катуй себе, мій любий сину,
Ти цієї ночі мені снивсь,
Відчувала, що на сон прилинеш.
Стільки раз в солодких своїх снах
Я в твоїх обіймах завмирала,
А проснувшись, билася в сльозах
І благала Господа, благала…
              Ти для мене зараз – цілий світ,
              Спраглим серцем мати радість пила,
- Бог почув і дав таки одвіт,
Для польоту душеньку розкрилив.
             Зупинися, о щаслива мить!
             Відступили всі печалі й муки,
             Вже душа не плаче, не болить,
             Сон у руку, сину, сон у руку…


                                                             Зінаїда Сидорчук©


                                             *        *        *


                

История cоздания стихотворения: