Автор: Зинаида51
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2015-01-25 00:36:25
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

А р т и с т

А р т и с т

Якось жду в автобусі від’їзду,
Повсідались люди, гомонять,
Раптом чую: зазвучала пісня,
Увійшло в автобус хлопченя.
                 Повело голодними очима,
                 Стільки смутку було в тих очах,
                 Затаїлась в них і тінь провини,
                 І чомусь крадеться в душу страх.
Він співав, ідучи по проході,
Всім підряд ув очі заглядав,
О, народе, мудрий мій народе!..
А співак вже руку простягав.
                 На землі життя у нас прекрасне,
                 Та, на жаль, доступне не для всіх,
                 Поможіть, бо дар співати згасне,
                 Поверніть мені дитячий сміх.
Пісня була гарна, світла, чиста,
До глибин зворушила серця,
Посмішки ласкаві й променисті
Зігрівали вбогого співця.
                 Защеміло серденько журливо,
                 Як торкнулась я його руки,
                 У долоньку ніжну співчутливо
                 Падали, мов сльози, копійки.
Бізнесмени, судді, депутати,
Щасть своїх невтомні ковалі,
Я прошу усіх вас пам’ятати,
Що є діти бідні на землі.


                                                               Зінаїда Сидорчук  ©
                   

История cоздания стихотворения: