Автор: Зинаида51
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2015-02-03 17:27:54
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Стихли дзвони
Стихли дзвони над храмом Божим,
Я у трепеті, мов свіча,
Приколінившись, руки зводжу,
Щоб вогонь душі не зачах.
Ти прости мені, Божий Сину,
Що тривожу Тебе земним,
Україна, мій Боже, гине,
Розбуди її, сколихни.
Дай калікам духовним, Боже,
Дар прозріння, немов сліпцям,
Рай земний вже на пекло схожий,
Скам’яніли людські серця.
Дай нам сили у груди кволі,
Бо життя в нас таки одне,
Може, завтра, мов квітку в полі,
Вітер часу його здмухне.
Дух мій мучеником превірним
Перед ликом Твоїм стоїть,
Зглянься, Боже, на Україну,
Бо за неї душа болить.
Зінаїда Сидорчук ©
История cоздания стихотворения:
Чудесний вірш. На моєму подвір'ї росте величезний горіх, якому більше 80-ти років. Його садив мій дідусь ще до Другої світової війни. |
Рецензия от: Світлана Пирогова 2024-03-28 14:21:32 |
Щиро дякую, Темлана! +++ !!! |
Рецензия от: Эдуард Неганов 2024-03-28 13:53:07 |
Чаты, форумы дарили эмоции. Значит, были нужны. |
Рецензия от: Вокисон 2024-03-28 13:51:12 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |