Лучше зажечь одну маленькую свечу, чем клясть темноту. Конфуций
Автор: Елена Макарчук Тема:Военная проза Опубликовано: 2016-07-18 23:01:57 Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Земфіристе в українських реаліях
Це навіть не спроба написати прозу (вперше)... Швидше думки вголос, навіяні чудовою (попри все) піснею «Хочешь». Побачила ЦЕ фото в Інтернеті і прочитала, кому воно належить. І згадалася ця пісня, тільки став чутися в ній наш, український, трагічний підтекст. Одже, скупі відомості зі ЗМІ: «Єгор Замета отримав поранення 5 вересня минулого року в с. Зайцеве Донецької обл., коли здавав зміну на блокпосту. Снайпер вистрілив бійцеві в живіт кулею зі зміщеним центром тяжіння, у результаті чого були пошкоджені всі внутрішні органи.Місяць він пролежав у харківському госпіталі, а 6 жовтня літаком був доставлений у Київський військовий госпіталь у важкому стані. Йому провели більше 12 операцій, коли німецькі лікарі погодилися взяти Замету на лікування.» І довгі місяці болю і життя не межі...
Пожалуйста, не умирай, Или мне придётся тоже. Ты, конечно, сразу в рай, А я не думаю, что тоже. (не вмирай....Будь ласка....) Хочешь сладких апельсинов, Хочешь вслух рассказов длинных, Хочешь, я взорву все звёзды, Что мешают спать. (чи було кому йому почитати ті довгі оповідання?) Пожалуйста, только живи, Ты же видишь, я живу тобою. Моей огромной любви Хватит нам двоим с головою. (та чи дійсно вистачить любові, щоб врятувати?) Хочешь в море с парусами, Хочешь музык новых самых, Хочешь, я убью соседей, Что мешают спать. (чи було в нього те море з вітрилами? яку він любив музику? чому в нас такі сусіди, що не просто спати заважають, а дихати?!) Хочешь солнце вместо лампы, Хочешь за окошком Альпы, Хочешь, я отдам все песни, Про тебя отдам все песни. (Альпи за вікном... Може, лікарня в Альпах виявиться найкращою і подарує ЖИТТЯ?) Хочешь солнце вместо лампы, Хочешь за окошком Альпы, Хочешь, я отдам все песни, Про тебя отдам все песни я. (якби всі-всі наші вірші хоч трохи полегшили чийсь біль.... Варто тоді віддати!)
«Пожалуйста, только живи...»
В Пасхальну ніч, з 30 квітня на 1травня, Єгор помер в німецькій клініці «Шаріте»...
История cоздания стихотворения:
Оповідання не оповідання, нарис не нарис. Прозовий коментар до тексту пісні? Можливо...
Світла пам'ять Єгорові... Заради цього писала.
0
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 804
Оценки по стихотворению:
Ритм: 5
Размер: 5
Рифма: 5
Метафоричность и целостность образов: 5
Эмоциональное воздействие: 5
Глубина мысли и точность логики: 5
Прискорбно, больно читать такие строки, но видимо больным на голову кремлевским придуркам все равно чем стрелять и по ком. Они же и своих пристреливают, кто назад в рашку прет.
а мне на стихире недавно рассказывали о гуманном отношении к пленным в России. Как их там лечат и купают. Особенно купание умилило. А как Псковский спецназ раненных в Иловайске добивал - это очевидцам видно померещилось...
Про це зараз знають всі... (я про зброю)
Але...........................
Ніхто не хоче зв"язуватись з кремлівськими "полудурками"....
А ті в свою чергу плювати на все хотіли...
Перебіг очима всю полеміку....
Зрозумій: є лише дві позиції....
І щось доводити тому, хто дивиться на світ по-своєму - марна справа...
І це стосується всього без винятків...
Боль потерь укрепляет веру. Веру в силу добра. Это у нас уже нет сил провожать их души. Они же находят в себе силы бороться до последнего вздоха. И возможно их сила ,это наша надежда,наша вера в них...
..і знову плачу...скільки цих очей уже на нас дивляться... горе це наше..ненароджені діти від таких ..найкращих...і знову і знову гинуть.
НУ НЕ ВІРЮ Я, ЩО ЦЕ НЕ МОЖНА ПРИПИНИТИ!!!!!
..думала вже сьогодні про це...НЕВЖЕ ТАК ЗАЛЯКАВ СВІТ УВЕСЬ "сєвєрний братушка" наш, що всі дрижчать хвостами перед ним.???.А наші хлопчики гинуть, і гинуть...
Наталочко, що це за війна така, для якої виготовляють кулі зі зміщеним центром тяжіння і потім снайпери стріляють цими кулями В ЖИВІТ?! Я ж не даремно привела тут дві дати: дату поранення (5 вересня 2015) і дату смерті (1 травня 2016). «Жорстоко» якесь банальне слово. Майже 8 місяців МУК... Якраз вчора Разрыва Непрерывности читала про любов до ближнього в т.ч. такого ось снайпера. Так от: я теж не уявляю, як ТАКОГО можна любити...
А ще підштовхнуло записати (не "написати" а саме "записати" - бо з Пасхи мала намір) ці думки прочитання вчора твору Леоніда Акімушкіна "А все-таки жаль". Тої країни мені не "жаль", відгуки ми, незалежно одна від одної, написали схожі (це приємно :-) ). Сам вірш обговорювати я більше не хочу, а от тема піднята цікава: музика і сприйняття її слухачами. Ось я ТАК почула пісню Земфіри...
Скопіювала для Вас мою відповідь Леонідові. Якщо не бачили це відео - обов'язково подивіться! Воно того варте... " https://m.youtube.com/watch?v=FSN7kz_GlR4
- чем не одухотворенные лица и у
исполнителя и у слушателей Вечной
Музыки? Если не откроется ссылка: это боец"Донбасса" с позывным Пианист после освобождения из плена у сепаров играет"Лунную сонату" для раненных Киевского
госпиталя. А Сенчина... Пардон, попса.Неплохого качества, но попса"
А иногда и не надо ничего говорить. Я сама долго молчала. В смысле создания этого моего произведения. Да и моего в нем мало. В основном сводки, Земфира и смерть...
2016-07-19 15:50:55
Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.
Это стихотворение
написано очень заботливой
и сильной мамой, звучит,
как молитва, в ярких
лучах добра и надежды, а
какая энергетика!
Спасибо, Людмила! С
уважением!
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.