Автор: Сашко Степанищев
Тема:Иронические стихи
Опубликовано: 2019-02-10 01:58:23
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

« - я йду!»

Я заробив своїм трудом
Всі міліони що я маю!
Навіщо ж весь отой дурдом
Що в інтернеті там конає!?
-
Я довго важко так пахав,
На сцені я здихав усюди!
В офшори трохи шось напхав
Та більше вже, клянусь, не буду!
-
Я буду чесним і святим,
Я ним, здавалося, був досі.
Свій розділятиму калим,
Тож голосуйте я вас просю!
-
Хоч зростом я такий малий
Та розуму не позичати.
До непорядочних я злий,
Для них не шкода навіть страти.
-
Щоб були всі такі як я
То ми б розквітли за 5 років!
Як не пройду то ніху*
Не ступите вперед і кроку!
-
Закрию я тоді квартал,
Згорну’ гумористичні шоу.
Я не пробачу вам провал
І десь почну дурілку но’ву.
-
Не вирулив мене гордо’н
І бєня-фікс мене не слухав.
Вночі я вийду на балкон,
З айфона наберу пєтруху.
-
Давай поплачемо, братан,
Шо нам з тобою не вкіпіло…
Шо наш єврейський умний план
До сраки був а не до діла!
-
Твій шоколад давно фуфло,
Мій гумор вже десятисортний.
Народ нам кинув западло
То ж хай ідуть тепер до чорта.
-
Я вдруге більш не ризикну
Бо шкода бабок моїх кровних.
Не вийшло обдурить страну
Бо в ній розумних стало повно!
-
Даремно золото збував
По знижкам «золотого віку» .
Високі клейма карбував,
Де ж я тепер надбаю стіки…
-
Візьму торбину на плече,
Покину все, в світи подамся.
Мене цей сором так пече
Але без бою я не здамся!
-
Пустелю тричі обійду,
Подумаю як далі жити…
На щастя а чи на біду
Піду народові служити!
-
Слуги’ такого більш ніде
Не буде в світі і не було.
Месія в Україну йде!
Мене колишнього забули.
-
Та був шокований на раз,
Коли побачив шо спізнився!
Народ позбувся «чесних» нас:
Розквітнув, вистояв, не спився!
-
Жбурляв у небо я пісок
І попелом себе посипав…
Мені давався  шанс разок
Але квиток у рай не випав…
-
Благав Єгову я тоді
Мене раніше всіх забрати!
Забрав. І якось на суді
Зустрів усіх я депутатів
-
І балатьорів-брехунів
Що пудрили народу мізки.
І прокурорів, і суддів,
Далеких родичів і близьких.
-
Стояв стовпом смердючий дим,
Горіли не’христі погані!
А Україну вже нічим
Не залякають «гості званні»!
***
28.01.2019 Вінниця

История cоздания стихотворения: