Автор: Валерий Слобода
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2022-07-26 16:36:56
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

П'яний вітер

Сонце певно вже стомилось,
Потихеньку злізло з неба,
Десь за обрій закотилось.
Взавтра вийде, бо так треба.

Літній вечір крадькома
Обійняв село за плечі,
День пройшов, уже нема,
І притихла вже малеча.

Цвіркуни навперебій,
вихвалялися на скрипці,
Показав всім гонор свій,
Соловей на вітці.

Вечір гарний, тепло, сухо,
Серце радість крає.
Та влетів, що було духу,
Вітер п'яний з гаю.

Навкруги підняв пилюку,
З парубків зірвав кашкети,
Розпускав повсюди руки,
Розважався наш бешкетник.

Підлетів до молодиці,
Облетів навколо...
Враз, заглянув під спідницю
І чкурнув у поле.

Розжбурляв на нім покоси.
До верби тулився хтиво,
Порозплутував їй коси,
подививсь на дуб ліниво.

То до дуба причепився,
Побороть його хотів.
Хитав, хитав і стомився,
Не подужав полетів.

Вітер розгулявся вже, як треба.
Ой, багато сили в нім
Та розгнівав видно Небо,
Бо сердито гримнув Грім.

Відбулося все зненацька.
Ляснув вогняний батіг
І отримав Вітер хвацько,
Гонор враз його притих.

История cоздания стихотворения: