Автор: Ксанка Кравченко
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2015-05-31 23:29:39
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Демон

Він сидів у куточку моєї душі
І чекав, коли боляче стане,
Зиркав, наче навколо знайомі - чужі
Пропікали на вогнищі рани.
Свої кігті колючі об радість точив,
Годувався обурливим гнівом,
Як отруту безжальну все сумніви лив,
Спокушав непомітно та хтиво.
І все більше міліла глибока душа,
Розростався мій демон і жалив,
Зрозуміла, що сутність буває чужа,
Лиш важливо, що я відчувала.
Жоден демон не схоче нести цей тягар,
Бо спокута - дієвіші ліки,
Ніж бажання покласти себе на вівтар
І у темінь летіти навіки.
Він сидить і чекає, коли підповзти
Й шепотіти оманливу прозу,
І від нього, нажаль, не піти, не втекти,
Його сутність - в розлючених сльозах.
Чи загубить мене чи загоїть, хто зна?
Примиритись і зітнуться крила,
Своє серце буває, так важко пізнать,
Може й демона вже приручила?!

История cоздания стихотворения: