Автор: Ксанка Кравченко
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-08-09 15:32:01
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Однодумці

Розсипав прянощі вчорашніх небезпек
Сміливий погляд мужніх бідолах.
У гарті з часом день спустошив глек,
Звільнився в’язень від нікчемних лах.
І що йому та віхола доріг…
Як клаптик долі вишитий на склі.
Стояти мужньо, їм здалося, гріх!
То ж прив’язали тіло до землі.
Зітліє з часом, змучиться, засне,
Заклякне може нездоланий дух.
Ось тільки квітне в нім життя ясне
Барвистих плям і веселкових дуг.

Якщо він -  тлін, чому тримає стяг?
Якщо він – мрець, то кров чому тече?
Биття сердець забутих бідолах
Йому підставить зранене плече.

На посиденьки однодумці йдуть.
Сильніше зброї – тільки-но слова.
За що його? Зозулі не кують.
В нім щось таке, що вічність не вбива.

История cоздания стихотворения: