Автор: Ксанка Кравченко
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-05-16 17:48:50
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Вишите

Зоряна ніч чумаків і рибалок
Вишита співом сопілок дорога,
Скільки їх зникло під зеленню балок,
Носячи з гордістю меч і хорогви.
Сніп і запазуху жовте зернятко,
В чорну землицю зігріту руками,
Місяць над нею, мов сонне дитятко,
Плакав під ранок рясними садами.
Вишите чорною ниткою долі
Поле блакитне волошок і льону,
Де ми знайшлися народжені й голі,
Де ми зазнали тяжкого полону.
Там, де нагайкою чухали спину
І промовляли правдиві закляття,
Клали свободу й мерців в домовину,
Зорі палили жертовні багаття.
Вишите кров'ю ім' я не зітреться,
Там, де на грудях квітують коралі,
Серце шалене й розлючене б'ється,
Не забуваючи дибу і палі.
Мальвами в кожнім садочку всміхнеться,
Рідне, як нерви, що ниють під дощик,
Синій барвінок могилою в' ється,
Тріснутий з кашею глиняний горщик.
Вишите косами дів  чорнобрових
Перше кохання, мов дзвін веселковий,
Наше минуле - важке й кольорове,
Наше прийдешнє народжене знову.
Кожен із нас вишиває, як може,
Вперше тримаючи голку і нитку,
Тим візерунком на інших не схожим...
Зцілені згоїни, знята намітка.

История cоздания стихотворения: