Автор: Ксанка Кравченко
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2022-01-22 11:31:53
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Я стояв на Софіївській площі

Я стояв на Софіївській площі,
Як і тисячі гордо крилатих,
Не просив, вимагаючи прощі,
Тільки б брат не вбивав більше брата.
Я дивився у вічі свободі,
Трішки з радістю, трішки з щемом,
І відчув у своїм народі,
Що було усе недаремно.
Україною стало слово,
Що я вимовив в день той першим,
І насупивши вперто брови,
У майбутніх горнилах звершень.
Десь полігши на Перекопі,
Чи за Збручем лишивши сили,
Рубіконом життя в окопі
Мене дзвони оті народили.
Дзвони єдності і братання,
Дзвони долі та сліз юнатських
І наївного хвилювання
Мрій розпечених, вперто хвацьких.
Я стояв на Софіївській площі,
Підкидаючи шапку вгору,
Не просив, вимагаючи прощі,
Забуваючи власне горе.
Чи єдналось в мені минуле
Із миттєвістю стоголосся,
Чи неслося майбутнє гулом,
Чи життя назавжди сплелося?
Революцій розвіяв хмари
Час, як вітер у різні боки,
І лишились самі примари...
Світ наляканий та жорстокий.
Пролетіли роки алюзій,
Буревієм червоним промчали,
Але ми - все ж єдині, друзі,
Як би ми себе не втрачали!

История cоздания стихотворения:

З ДНЕМ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ!