Нет статуса
АП - Авторские программы регистрируются по согласованию с Администрацией сайта. Авторы УПП самостоятельно разрабатывают и проводят мероприятия в своих программах без непосредственного участия Администрации.
Подробнее можно узнать тут

Автор: Дзвони серця. Небесна Сотня
Тема:Патриотические стихи
Опубликовано: 2015-02-16 19:56:59
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Герої Тернопілля

В ту Сотню, що збиралась на Майдані
У день кривавого бенкету зла,
Ввійшли Герої духу бездоганні.
З них п’ять – Тернопільщина віддала.

                                       Наталія Бугаре


1. Войтович Назарій Юрійович (02.06.1996 - 20.02.2014)
Тернопільська обл., Збаразький р-н, с. Травневе

.........................................  Василий Томский

___СИН УКРАЇНИ___

Войтовичу Назарію, наймолодшому
Журавлику Небесної Сотні посвята
**

Ну який із тебе воїн?! Ти ж – хлопчина
Із пушком під носом, з голосом на зломі.
І яка, скажи мені, яка причина
Привела тебе сюди?! – Те зло в судомах,
Що повзло, бридке, по вулицях столиці,
Міста вічного твоєї України?

А тобі ще, синку, гратися годиться!...

А натомість бачиш: знищені, в руїнах
Храми правди, щастя, долі і свободи;
Вже вирішує майбутнє підла Зрада!

Та серденько юне – нашої породи,
Що із честі, волі, гідності! – Як радо
Ви ставали на Майдан той заповітний,
Щоб не дати Зраді зло засіять в душі!

А у серце чисте звір, фашист новітній
Кулю злоби цілив, підлості!.. – І мусив
Ти життя своє – на злеті! – там покласти,
Щоб майбутнє не змогла сволота вкрасти
Неньчине, родини, України!
– Ні, не буде Україна на колінах!

Полягло вас!.. Вбито вас посеред площі,
Покалічено!.. Новітні яничари
Шлях навік проклали на Криваву Прощу…
– І моя провина в тім!.. а може й… кара...

Як же раноньки позбутися отої?!.
– Це ж тобі ще б, синку, жить, о ненько-нене!..
Не герой і не ікона – син для мене
Із Небесної із Сотні Золотої…

Лиш сімнадцять… – мало так… І як багато,
Щоб за тим ключем поринуть журавлиним!..
Не герой Назар, а син для мами й тата
І навічно – Син всієї України.
____________________________
    Назарчик був дитиною ще по роках, і був єдиним синочком у батьків...
Студент третього курсу  відділення дизайну Тернопільського кооперативного торговельно-економічного коледжу.  
    Його мрії - жити серед красивих людей у красивій країні. Але доля привела на Майдан – і вибрала інше...  Не має
зло поглинути його красиву мрію, не має!
Назарчик йшов за велінням серця, бо був молодечий запал, бо там вирішувалося майбутнє його країни і особисте.
Юний роками, ще майже дитина, єдиний у батьків Назарій став наймолодшим серед Героїв України.

=========================

2. Голоднюк Устим Володимирович (12.08.1994-20.02.2014)
Тернопільська обл.
......................................... Костяника

На фото - юний всміхнений хлопчина,
Надія в серці та вогонь в очах.
Загинув він за неньку Україну,
В майбутнє прокладаючи нам шлях.

Щоб все життя було у нас, як в казці,
Він прагнув долі кращої для всіх.
Хоч був в блакитній миротворчій касці,
За волю в боротьбі Герой поліг.

В хвилини страху, розпачу і небезпеки
Він жартома казав, що небо падає,
Та сам злетів на небо, як лелека,
А тато з мамою його так часто згадують...

В Небесній сотні він стоїть на варті,
По праву названий Героєм України,
В серцях вкраїнців назавжди безсмертний,
Він не повернеться до рідної хатини...

Вклонімо вдячно голови пред ним,
Ти наш герою - Голоднюк Устим.

____________________________
    30 листопада був побитий, на потилиці був шрам, наклали 12 швів. Як тільки рани зажили, знову поїхав на Майдан.
    20 лютого 2014 року внаслідок вогнепального поранення в голову загинув. Отримав його, допомагаючи забирати загиблих біля верхнього виходу станцїї метро Хрещатик. Куля снайпера влучила над правим оком і на виході пробила голубу миротворчу каску. Коли його доправили в готель «Україна», лікарі вже не могли допомогти хлопцю.

=========================

3. Капінос Олександр Анатолійович (10.03.1984-19.02.2014)
Тернопільська обл.
  
.........................................Сергій Мат

___Кремінь___

Рушає  вітром   горда  воля,
У бурю линуть почуття.
Набат дзвонити—наша доля,
Роздмухувать вогонь життя.

Рабів до раю не пускають,
В кайдани їх закутий дух.
Вчепилась ми в брущатку з краю,
Маленька жменька відчайдух.

Я гордо випростаю спину—
В бою не терплять слабаків.
Підходить «Беркут» без упину,
Оточує з усіх боків.

Діжки гримлять, мов барабани—
Це заклик йти до барикад.
Ми в цих обставинах—Титани,
Здолавші безліч перешкод.

Сколоти-пращури сказали—
Запеклий нині буде бій.
Ми на майдані воскресали,
Та сміхом тамували біль.

Та більш за все болить за славу,
За люд, що гнуть, немов рабів.
А серце крається за справу,
Яку народ недоробив.

Де Україна, горда й сильна,
В якій блукаєш стороні?
Ми збережем  соборність спільно,
Пліч-о-пліч станем у борні.

А злі почвари сунуть стало,
Бо беркут—надто впертий птах.
І нам на плечі небо впало,
І оточив півколом страх.

Страхи свої розвію швидко,
На пляшці ватрою вогонь.
Ці смолоскипи наші предки,
З козацьких віддають долонь.

Залишилось незламних мало,
Та в Бога є для нас дива.
Мелодія струни торкала,
Дзвінка бандури тятива.

Тверда, неначе кремінь, сила,
А воля гостра, мов стріла.
Та смерть безжалісно скосила,
Та збити не змогла з крила.

У путах борсаюсь химерних,
Бо сотні раз вже воскресав.
Я промінь Прометея в хмарах,
Вогонь з сердець для вас кресав!
_________________________
    *Сколоти - плем"я давньоскіфських лучників. Одноіменна патріотична організація в якій приймав участь Олександр.
    **Кремінь - псевдо Олександра.
=========================

4. Костенко Ігор Ігорович (31.12.1991-20.02.2014)
Тернопільська обл., Бучацький р-н, с. Зубрець

.................................. автор: Владимир Сенаторов
..... переклад українською:  Сергій Зігуля


Я збирав у букет хмарки

Я збирав у букет хмарки,
Щоб тобі дарувати, кохана.
В їхні пасма вплітав зірки...
До вподоби така ікебана?

Срібло променів — теж в букет,
І дощів діаманти іскристі.
За плечима — любов... Йду геть.
Жаль, що квітів тобі не приніс я.

Я не зміг повернутись... Жаль.
Розділила нас куль завірюха.
Не зумів їх уникнуть жал
Й залишити загиблого друга.

На промерзлім граніті впав,
І відчув теплі подихи волі.
Втоми хвиля знялась до хмар,
Дні й сторіччя тягнулись поволі.

Та над сивим старим Дніпром
Ангел Гідності крила розправив.
Я у безмір злетів слідом,
Кинув світ беззаконня і правил.

Вільний, входив у кожен дім,
Ворогам я незримий — прокляття!
В Україні, в краю моїм,
Все тепер, як намріялось, браття?

Буде в травні грози озон —
Геть відступить зима боязливо,
Квіти прийдуть у кожен сон,
Ангел вірить: ти будеш щаслива!

       Костенко І. І. –  український журналіст, студент-географ, активіст Євромайдану, дописувач української Вікіпедії. Загинув під час протистояння на вулиці Інститутській. Герой України.

5. Слободян Тарас Ігорович (10.12.1982 - грудень-січень 2013 (‘14 )
Тернопіль

......................................... Нина Трало

Серед громів і грізних буревіїв

Серед громів і грізних буревіїв
життя палахкотіло, мов свіча.
Воно світило променем надії,
а голос чистий дзвонами звучав.

Цей срібний дзвін ми чули на Майдані,
як голос правди він збудив серця -
і восени цвіли квітки весняні,
а президент пихатий спав з лиця.

Студентство встало за найвищу цінність –
за волю України і за нас.
Відстоював  сміливо нашу гідність
тернопільчанин – Слободян Тарас.

Мав гострий розум і прекрасні мрії,
любив Вітчизну й шанував людей.
Брехні він не боявся суховіїв -
в нім пагіння буяло молоде.

Та круки розгорнули чорні крила,
вчепився  в спину пазурами біс;
душа від катувань у вись злетіла,
а тіло кинули  далеко в ліс.

Хурделиця мете і вітер свище,
серця в усіх закутані в жалі;
його ж уже несуть на кладовище
по рідній, снігом встеленій, землі.

Ще скільки душ загубить клята влада!?
Та в пам’яті людській  завжди  живі
усі, хто в бій пішов, та через  зраду
знялись у небо, наче  журавлі.
                                
    Працював у Тернопільському  національному економічному університеті. Неодружений.
    Хлопець перебував на Майдані під час заворушень у Києві, проте потім безслідно зник. Знайшли його мертвого у лісі на Сумщині, без кисті руки з численними слідами тортур. Точної дати смерті встановити не вдалось. Відомо лише, що сталось це в проміжку часу між кінцем грудня 2013 року та початком січня 2014 року.

=========================

История cоздания стихотворения:

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 2394

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 0.

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
В прямом эфире
Дякую, Сніжана! Сила духу наш головний аргумент! +++ !!!
Рецензия от:
Эдуард Неганов
2024-03-28 20:00:42
Пусть будут такими все наши дни!+++ !!!
Рецензия от:
Эдуард Неганов
2024-03-28 19:55:56
Дякую, Таня! Будуть зміни найкращі, все зміниться у бік правди! +++ !!!
Рецензия от:
Эдуард Неганов
2024-03-28 19:53:49
На форуме обсуждают
Іде вуйко Хрещатиком - 

Приїжджа людина. 

Запитує у зустрічних: 

- А котра година? 

Перехожі пробiгають, 

Позиркують скоса. 

Той рук(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 09:59:39
Коли забув ти рідну мову —

яка б та мова не була —

ти втратив корінь і основу,

ти обчухрав себе дотла.


Коли в дорогу ти збирався,

каз(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 08:29:11
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.