UA
|
Уже недалечко червоне яєчко: Вербна неділя в історії та традиціях / АП Т. Лавинюкової. "Важлива подія" / |
|
Число 28. Як знищували українську мову / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
|
|
Подробнее можно узнать тут
Автор: Дзвони серця. Небесна Сотня
Тема:Патриотические стихи
Опубликовано: 2015-02-21 01:31:39
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Коректура 1. Герою НС Черкаської області
1. Горошишин Максим Максимович (14.04.1989-18.02.2014)
Черкаська обл.. Нар. – Запорізька обл.
___Присвята Герою Небесної Сотні Горошишину Максиму___
Максим, Максимочко, наш Макс! -
Схилились в тузі друзі,
Прийшов прощання з другом час,
Скорбота у окрузі!
Була кохана, а чи ні –
Та вже не знати пари...
Лежить хлопчина у труні,
Схилились люди, хмари!
Скінчилось дихання, життя,
А жити ж так хотілось!..
Пішов за наше майбуття,
Що діялось – не снилось!..
Він думав, як і юнаки,
З якими був ТАМ поряд –
На них не здіймуть ті курки,
Що людям несуть горе!
Та де там, де там! Біль і щем,
Коротка в нього доля...
Стояв до ворога лицем,
Як личить всім Героям!
2. Паращук Юрій Григорович (01.07.1966-20.02.2014)
Харків, Нар. – Черкаська обл..
___ЗЕМЛЕ РОДУ НАШОГО, ПАМ'ЯТАЙ ЦІ КРОКИ!__
Яка тоненька грань між життям і смертью,
Якби можна було відмотати плівку назад
і залишитися в цьому відрізку часу... ДЕ ЖИВИЙ...
НА ЖАЛЬ, НЕ МОЖНА... ТІЛЬКИ ПАМЯТЬ...
Неначе стрічки кінофільму,
Перед очима промайнули...
Знов - кадр за кадром, так повільно,
Щоб пам'ятали, не забули...
Майдан у полум'ї палає,
Виносить Юрій свого друга.
Так тяжко, ледве він ступає,
Стискає серце чорна туга.
Сьогодні дивне відчуття
І душу жме якась напруга...
Свист кулі - мить без вороття...
Сміється смерть:- Моя заслуга!
Бо заплатив убивця вбивці...
Поцілив снайпер із гвинтівки,
Кров розтеклася по бруківці...
Отстанні кадри, мов уривки.
Усюди метушаться люди.
Уже хтось Юрія поніс...
Святе - лиш гроші для Іуди!
Затоплять Землю зливи сліз...
Не відмотають плівку діти,
Де він в минулому - живий...
Лиш плачуть свічки, стинуть квіти
І погляд з неба вольовий...
3. Пасхалін Юрій Олександрович (18.01.1984-19.02.2014)
Київ. Нар. – Черкаська обл.
___Присвячується Пасхаліну Юрію Олександровичу___
Привіт,татусю!Рік минув...
а я на тебе все чекаю.
Тепер ти янгол в небесах,
казала мама-я це знаю.
А заєш,тату,в перший клас,
за руку мама повела до школи.
Я знаю,ти герой у нас,
сьогодні снився мені знову.
А знаєш,тату,у ночі,
матуся плакала...я чув.
Чоловіки не плачуть,ні!
-шморгнувши носом син заснув...
***
Пасхалін Юрій,він герой,
змиритися не зміг з безправ"ям .
За ради рідної землі,
цінніше -це життя віддав він.
= 4. Сергієнко Василь Миколайович, 57 років,
___Та голос його з високості курличе___
«Дасть Бог дожить... Чи може, вже й полину
Кудись туди, аж ген - у високость,
Щоб і звідтіль клечати – «Україна»
(«Країна, якої ще нема», Василь Сергієнко).
Заплуталась ніч у своїй таємниці.
І темрява дУші заблудлі покрила…
Злетілись птахи чисті серцем в столицю,
Любов і молитву принесли на крилах.
І поки палала любов на Майдані
Та пломінь молитви прорізував хмари, -
Щезала вся нечисть, зникала в тумані.
Нажаль, погасили вогонь яничари.
Тоді кровопивець помстився нещадно:
Моловся цвіт нації в демонській пащі,
Лилась кров рікою… Смерть зиркала жадно
І хоч обійшла журналіста на площі,
Та засідку вдома йому влаштувала.
Над Корсунем вилися зграєю круки,
Поживу свою визирали шакали,
Не в силах звістити про завтрашні муки,
У лісі впокорено яма чекала.
Не день і не два полювали на жертву,
По п’ятах ходили бандити ваала,
Здійснивши обряд на урочищі мертвих.
Бездушні злочинці насаджені пеклом
Для варварських дій КДБістам на зміну
Чекали, щоб стихло на вулицях, смеркло.
Із засідки хтось випнув шию зміїну:
Василь вийшов в тапках, без куртки, без шапки,
Щоб хвіртку закрити. Хитнулось гілляччя -
Рвонулись на нього, мов стеклі собаки,
Пакет натягнули йому на обличчя,
На руки – наручники. Блиснуло лезо…
Даремні пручання... Кривава халепа...
Втягли у авто – завищали колеса...
Волали з землі краплі крові до неба.
Машина гуділа. Біль стукав у шибку.
Нескорений дух рвався вперто на волю.
У відчаї мати кричала у трубку
І серце її розривалось від болю:
- Синочка… Синочка!.. Украли Василька.
Бандити!.. Не знаю... Чужі. Невідомі…
Щось стиснуло в грудях. Уп’ялася шпилька…
У серце… – і втратила мати свідомість…
Шумів гнівно ліс про нелюдські наруги.
По хащах уже Василя волочили
Корупції сторожі, демонські слуги.
Потрощений, різаний втратив всі сили
Та жив… Не стогнав, тамував біль у муках.
- Синочку! – долинув у розпачі голос.
«Матусю» – не встиг син промовити… й звука...
Удар – залила кров і очі, і волос…
І нирку кололи, і серце, й печінку…
Кати перебили коліна і зуби…
Впав в яму лицем до землі. Наостанку
Підрізали шию йому душогуби.
Заплутала ніч все оте таємниче.
Хоч темрява душі заблудлі покрила,..
Та голос його з високості курличе:
«Моя Україно, у вірності – сила!»
Нове покоління чеканить крок в марші,
А старше – схилилось в молитві душевній.
Василь Сергієнко – у пам’яті нашій –
Герой України, любимий і славний.
_________________________
Журналіст, поет, соціолог. Працював у обласних газетах Черкащини, Запоріжжя та писав для київських видань. Мав
наукові праці із соціології, збірки поезій. Готувався до захисту кандидатської дисертації.
Автомайданівець. Викрадений із власного подвір'я і закатований.
=========================
5. Смоленський Віталій Віталійович (05.10.1984-20.02.2014)
Київ. Нар. - Черкаська обл..
___Герою Небесної Сотнi - Смоленському Віталію Віталійовичу___
Вiн шукав у столицi кращої долi,
Вiн роботи шукав, щоб пiдняти синiв,
А знайшов правду гiрку в тiм, що влада, як
злодiй,
Вiдбирає усе, хто би що не хотiв.
Вiн на заклик Майдану - За гiднiсть! За
волю!
Став полiч-о-плiч iз тими, хто правду
знайшов,
I cтояв до кiнця, а кiнець був вiд болю,
Бо за знайдену правду снайпер знищив його.
Непокараним зло залишатись не може,
I сьогоднi Майдан кличе на боротьбу,
Той, хто правду знайшов встане i переможе,
Той, хто правду вбивав пIде в пекло й
тюрму.
…Обiйшов все подвiр'я, попрощався iз садом,
Заспокоїв матусю, що все буде гаразд,
А тепер його син пятирiчний питає
«Чому тато не звоне? Що зробив я не так?»
За сирIтство дiтей Небесних Героїв
Ми не все ще зробили, не все ще змогли,
Щоб батьки не шукали десь правди нiколи,
А свою, як зеницю очей, берегли.
6. Чернець Віктор Григорович (27.05.1977 -19.02.2014)
___Віктор Чернець. Останній блокпост...___
Віхола. Чорна віхола.
Хмарою суне на наш останній блокпост.
Віктор із друзями тут. Та «тітушки» наїхали.
Збили людину на смерть. Аж по шкірі – мороз…
Батько і син вже ніколи додому не вернеться…
Впала на землю Вкраїни облудна пітьма…
Та порокладає дорогу від серця до серця
В небі незгасна зоря – його доля сумна.
Ми пам’ятаємо. Вічними будуть ці спомини.
Сотня небесна усіх заклика до борні.
І на майдані запалені Гідності Промені
Світять у вічність усім. І тобі, і мені.
История cоздания стихотворения:
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 684
Рецензии
запропонований коректором Іриною. З точки зору образності він найцікавіший й найбільш цілісний. Ідея захисту сну дитини, яка наскрізно проходить крізь вірш, може й не нова, але дуже зворушлива й зрозуміла. До того ж такої ідеї, здається, ще не було в жодній з присвят. Одже в межах проекту - це свіжа ідея. Шкода втрачати
3. Пасхалін Юрій Олександрович (18.01.1984-19.02.2014)
Київ. Нар. – Черкаська обл
Не туда написала. Питання обговорювалося в кінці ленти коментарів
Гудів майдан...горіли шини. - тут крапка доречніша
Народ піднявся із колін,
Бо "Ще не вмерла Україна!",
Свободи дух витав у нім. - ось при такій пунктуації третій рядок, як вставне речення дивиться і зрозуміло, що останній рядок відноситься до народу.
До бою йшли із кулаками,
бронею був фанерний щит.
Із водометів поливали,
та кулемет з дахів строчив. - тут в мене запитання? На Майдані справді строчили з кулемета? Якщо так- ссилка під роботу, бажано на ролик. Бо я такого не пам'ятаю..а це наша спільна історія. Якщо ж цей рядок авторський домисел, краще переробити. Посвяти Небесній Сотні мають мати іторичну достовірність.
Міста і села піднялися,
за волю рідної землі.
Своєю кровью окропили, - піднялися і окропили не рима, і згідно цих рядків виходить,що саме міста і села окропили кров'ю і зложили голови... Це погана метафора. Тут переписати потрібно.
зложили голови свої.
І він стояв на барикадах,
в тяжкі часи,буремні дні.
Ішов країну захищати,
від злиднів і її панів. - слово злидень в укаїнській мові має ще й значення- бідняк. В короткому рядку не варто вживати двузначні слова. Подумайте над заміною слова.
Підступна куля обірвала, - що обірвала? Не вірна граматична конструкція.
відкрілась брама в небесах. - краще брама в небеса
На варті Сотня вже стояла, - хто? брама стояла?
закінчився життєвий шях. - рядок повис сам по собі...
Всіх пам"ятаєм поіменно,
хай пухом буде їм земля.
"Ще не вмерла Україна!" - не вистачає складу, краще: Таки не вмерла Україна.
Вже не під ігом у Кремля.
а я на тебе все чекаю.
Тепер ти янгол в небесах,
казала мама - я це знаю.
А Я ПІШОВ У перший клас,
БЕЗ ТЕБЕ, ТАТУ, Я УЧИВСЯ.
Я знаю, ти герой у нас.
Сьогодні ЗНОВУ МЕНІ снився…
А знаєш, таточку, Я ЧУВ
матуся плакала... ЩОНОЧІ
- Шморгнувши носом, син заснув...
ТА ПАМ’ЯТЬ НАША СПАТЬ НЕ ХОЧЕ…
***
БУВ ПОКЛИК СЕРЦЯ НА МАЙДАН,
змиритися не зміг з безправ"ям .
ЩОБ РІДНИЙ СИН СПОКІЙНО СПАВ -
УСЕ, ЩО МІГ - життя віддав він.
***********
ПРОПОНУЮ таку версію
Схилились ДРУЗІ в тузі,
Прийшов З БІЙЦЕМ прощання час,
Скорбота у окрузі!
Була кохана, а чи ні –
Та вже не знати пари...
Лежить хлопчина у труні,
НА СОНЦІ ЧОРНІ хмари.
ПІШЛА ЛЮДИНА ІЗ життя,
А жити ж так хотілось!..
ПОЛІГ за наше майбуття,
Що діялось – не снилось!..
ТОДІ ПІДНЯЛИСЬ юнаки,
З якими був він поряд –
ВОГОНЬ З ВОРОЖОЮ РУКИ
ПРИНІС РОДИНІ горе!
НЕ ПОВЕРНУТИ… Біль і щем,
Коротка в нього доля...
ТА ВІН ДЛЯ ІНШИХ СТАВ ВЗІРЦЕМ,
Як личить всім Героям!
**********
Присвята Герою Небесної Сотні Горошишину Максиму
********
МІЙ ВАРІАНТ
1. Горошишин Максим Максимович (14.04.1989-18.02.2014)
Черкаська обл.. Нар. – Запорізька обл.
___Присвята Герою Небесної Сотні Горошишину Максиму___
Максим, Максимочко, наш Макс! -
Схилились в тузі друзі,
Прийшов прощання з другом час,
Скорбота у окрузі!
Була кохана, а чи ні –
Та вже не знати пари...
Лежить хлопчина у труні,
Сховали душу хмари!
Спинилось дихання й життя,
А жити ж так хотілось!..
Пішов за наше майбуття,
Що діялось – не снилось!..
Він думав, як і юнаки,
З якими був ТАМ поряд,
Що не зведуть на них курки,
Що людям несуть горе!
Та де там, де там! Біль і щем,
Коротка в нього доля...
Стояв до ворога лицем,
Як личить всім Героям
Київ. Нар. – Черкаська обл.
___Присвячується Пасхаліну Юрію Олександровичу___
А/ ПОПЕРЕДНІЙ ВАРІАНТ:
___Присвячується Пасхаліну Юрію Олександровичу___
Привіт,татусю!Рік минув...
а я на тебе все чекаю.
Тепер ти янгол в небесах,
казала мама-я це знаю.
А заєш,тату,в перший клас,
за руку мама повела до школи.
Я знаю,ти герой у нас,
сьогодні снився мені знову.
А знаєш,тату,у ночі,
матуся плакала...я чув.
Чоловіки не плачуть,ні!
-шморгнувши носом син заснув...
***
Пасхалін Юрій,він герой,
змиритися не зміг з безправ"ям .
За ради рідної землі,
цінніше -це життя віддав він.
Б/ ЗАПРОПОНОВАНИЙ ВИПРАВЛЕНИЙ КОРЕКТОРОМ ВАРІАНТ:
Ирина Рассветная
Привіт, татусю! Рік ЗГАСА...
а я на тебе все чекаю.
Тепер ти янгол в небесах,
казала мама - я це знаю.
А Я ПІШОВ У перший клас,
БЕЗ ТЕБЕ, ТАТУ, Я УЧИВСЯ.
Я знаю, ти герой у нас.
Сьогодні ЗНОВУ МЕНІ снився…
А знаєш, таточку, Я ЧУВ
матуся плакала... ЩОНОЧІ
- Шморгнувши носом, син заснув...
ТА ПАМ’ЯТЬ НАША СПАТЬ НЕ ХОЧЕ…
***
БУВ ПОКЛИК СЕРЦЯ НА МАЙДАН,
змиритися не зміг з безправ"ям .
ЩОБ РІДНИЙ СИН СПОКІЙНО СПАВ -
УСЕ, ЩО МІГ - життя віддав він.
***********
ПРОПОНУЮ таку версію
В/ НАДІСЛАНИЙ ПЕРЕРОБЛЕНИЙ АВТОРОМ ВАРІАНТ:
Гудів майдан...горіли шини,
народ піднявся із колін.
Бо "Ще не вмерла Україна!"
Свободи дух витав у нім.
До бою йшли із кулаками,
бронею був фанерний щит.
Із водометів поливали,
та кулемет з дахів строчив.
Міста і села піднялися,
за волю рідної землі.
Своєю кровью окропили,
зложили голови свої.
І він стояв на барикадах,
в тяжкі часи,буремні дні.
Ішов країну захищати,
від злиднів і її панів.
Підступна куля обірвала,
відкрілась брама в небесах.
На варті Сотня вже стояла,
закінчився життєвий шях.
Всіх пам"ятаєм поіменно,
хай пухом буде їм земля.
"Ще не вмерла Україна!"
Вже не під ігом у Кремля.
_________________________________
Прошу поглянути, порівняти, ...
Привіт, татусю! Рік ЗГАСА...
а я на тебе все чекаю.
Тепер ти янгол в небесах,
як стрінемось, тебе впізнаю?
Я рік вже хожу перший клас,
читати вмію і писати.
Всі кажуть, ти герой у нас.
Ти, тільки снись частіше, тато...…
Я кирпу, як ти вчив, не гну.
А мама плаче ще ЩОНОЧІ..
- Шморгнувши носом, син заснув...
ТА ПАМ’ЯТЬ НАША СПАТЬ НЕ ХОЧЕ…
***
БУВ ПОКЛИК СЕРЦЯ НА МАЙДАН,
змиритися не зміг з безправ"ям .
ЩОБ РІДНИЙ СИН СПОКІЙНО СПАВ -
УСЕ, ЩО МІГ - життя віддав він.
Гудів майдан...горіли шини,
народ піднявся із колін.
Свята у гніві Україна!
Свободи дух витав у нім.
Беззбройними пішли до бою,
бронею був фанерний щит.
Зливав із водометів волю -
провладного чорта наймит.
Міста і села піднялися,
за волю рідної землі.
В калюжі крові промінь зблиснув,
перелякався і зітлів...
Стояв Юрко на барикадах
в тяжкі часи, буремні дні.
За мирні ночі й зорепади,
що син побачить у вікні.
Його убила куля клята,
відкрилась брама в небесах.
Тепер до сина ходить тато
щоночі у тривожних снах.
Всіх пам"ятаєм поіменно,
хай пухом буде їм земля.
"Ще не вмерла Україна!"
Вже не під ігом у Кремля.
__Присвята Герою Небесної Сотні Горошишину Максиму___
Максим, Максимочко, наш Макс! -
Схилились в тузі друзі,
Гіркий прощання з другом час,
Скорбота у окрузі.
Була кохана, а чи ні –
Та вже не скласти пари...
Лежить хлопчина у труні,
Сховали душу хмари.
На грудях синьо-жовтий стяг.
А жити ж так хотілось!..
За нас, за наше майбуття
він розпрощався з тілом.
Бо думав, як і юнаки,
З якими був ТАМ поряд,
Що смерті не склюють круки
людське величне море.
Та де там, де там! Біль і щем,
Коротка в хлопця доля...
Стояв до ворога лицем,
Як личить всім Героям.
| Вірш гарний. І у клубі можна читати, і біля ікони. |
| Рецензия от: Всеволод 2024-04-29 10:52:30 |
| Поэту нужен не поклон, Не полутьма под звук гитары. Поэту нужен был айфон, Что подарили юбиляру. ))) |
| Рецензия от: Костиков Сергей 2024-04-29 10:44:27 |
| Пирамидки каштанов напоминают о мирном времени во время войны, о том, что всё в мире не всё тленно, но изменчиво, важное станет не важным, любимое - противным, правдивое - лживым, а радующие взор пирамидки каштанов превратятся в колючки. Но пока, в тени каштанов вроде как бы мир у нас. |
| Рецензия от: Костиков Сергей 2024-04-29 10:37:31 |
| Люблю рок-музику. Люблю
слухати Фреді Меркурі.
Обожнюю Believer. Людмила Варавко, дякую вам за "тепло душі". Я неадекватна людина, т(...) |
| Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-04-25 11:58:28 |
| Most Popular Rock Songs
On YouTube 1 Passenger | Let Her Go 3.7B 2 Imagine Dragons – Believer 2.6B 3\4 The Chainsmokers & Coldplay - Something Just(...) |
| Рецензия от: Серж Песецкий 2024-04-23 23:49:15 |