ЩО Ж МИ ЗА НАРОД ТАКИй?
/ АП Текущий момент /
Страница Абсурдыня (для поэтесс)
/ Конкурс Абсурдов /
страница Абсурд (для поэтов)
/ Конкурс Абсурдов /
Сейчас на сайте 3325 человек
Кто онлайн?
Популярное
Новые авторы
Присоединяйся
twitter
youtube
Нет статуса

Автор: Дзвони серця. Небесна Сотня
Тема: Патриотические стихи
Опубликовано: 2015-03-17 09:53:44
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Герої Небесної Сотні Львівської області (ч. ІІ). Ніхто не забутий!

11. Ільків Богдан Іванович
(03.07.1962 – 22.02.2014)
Львівська область, Пустомитівський район, смт. Щирець
  ......................................... Сергій Філь      
                            
З Україною в серці

Він, здавалось, звичайна людина –
Дім, робота і все, як у всіх,
Двоє дочок, кохана дружина,
Та вчинити не кожен би зміг

Так, як він – там, де кулі свистіли,
До свободи прокласти свій шлях
Та покласти і душу, і тіло
З Україною в серці й думках.

Побратими його все питали:
- Маєш захист хоча би якийсь?
Жартував він, можливо, невдало:
- Є для захисту три кожухи!

Вража куля Богдана прошила,
Був занадто нерівним той бій.
За життя він чіплявся щосили
У лікарні дві довгих доби.

Він ще встиг подзвонити дружині
І сказав: – Захищав я добро.
Все, що міг, я віддав Україні.
Бережи...
І замовк наш герой...

Світла пам'ять рікою поллється,
Пил ніколи не вкриє Майдан.
Він залишиться в кожному серці,
України герой – наш Богдан!

      Богдан Ільків – Герой України з удостоєнням  ордена «Золота Зірка».
      Востаннє Богдан поїхав до Києва у вівторок, 18 лютого, увечері. Мав бути на роботі, однак його начальник знайшов заміну. Його питали: «Чи маєш ти якийсь захист?» На що він віджартовувався, що «всього лише три кожухи». Притім запевняв, що за нього не варто хвилюватися, бо займає не першу, а другу лінію оборони.
      Ніч на четвер, 20 лютого, Богдан чергував на барикадах. Близько п'ятої ранку пішов відпочивати. А вже о восьмій представники Самооборони, які вночі чергували, розбудили і сказали, що потрібна допомога на передовій. Брат пішов туди", — каже Оксана.
       20 лютого снайпер влучив у Богдана на Інститутській. Куля калібру 7,62 зі зміщеним центром ваги вивернула йому нутрощі… Довго дивувалися люди у білих  халатах: як він із такими ранами прожив ще два дні.

12. Корчак Андрій Богданович
(18.071964 – 18.02.2014)
Львівська обл.,

___Вулпекула

13. Коцюба Віталій Миколайович  
(07.07.1982 – 20.02.2014)
Львівська область, Яворівський район,
м. Новояворівськ.

..................................... Віталій Осика
..................................... Ірина Бондар (Лівобережна)

Достойний син великої родини

Там ранок знову б’є у скроні всіх дзвіниць:
                             Герої Сотні, ви – окраса нації,
Хоробрі воїни – країни біль та міць,
                             надія та оплот цивілізації.

Віталію, ти мужній України син,
                             країну-неньку ти закрив собою
Тоді, як над Майданом бив на сполох дзвін,
                           і побратими  кликали до бою.

Червона кров струмками – на чоло…
                         додому вже не вернеться ніколи…
Прощатися  зібралось все село,
                       відкрито плакав батько сивочолий…

Невтішна мати, донечка мала,
                     Назарчик-син, згорьована дружина.
Твоя душа у небо відплила,
                 достойний син великої родини.

       Коцюба В. М. – Герой України з удостоєнням  ордена «Золота Зірка».
      Любити Україну навчив Віталія прадід, а батько вчив українських пісень і пишатися Україною. В сім’ї діти виховувались в любові і  Божому слові. В дитинстві Віталій плакав, коли йшла Хресна дорога.
      Загинув внаслідок вогнепального поранення у голову, коли без щита і каски біг на допомогу своїм побратимам.

14. Паньків Микола Олександрович
(06.02.1975 – 20.02.2014)
Львівська область,  Пустомитівський  район,  с. Лапаївка  

........................................ Іван Репетило

Небесної Про Миколу Паньківа

Майдан відшумів, поміняли бруківку,
Останки героїв лежать у землі...
Та в пам'яті ми збережемо довіку
Усіх поіменно, що впали в борні.

Один з тих загиблих – це Паньків Микола,
Що снайперську кулю на себе прийняв.
Він був просто батько, людина чудова –
Майбутнє малечі грудьми захищав!

Майдан все життя поміняв у Миколи –
У Києві й Львові він квапивсь до лав.
Собою запалював інших довкола
Та снайпер-убивця його розстріляв!

Рятуючи друзів під час оборони,
Він київську землю востаннє обняв,
І стягом державним накрили Героя,
Майдан для полеглих про "Качу" співав...

У рідній землі спить довіку Микола,
Пошану віддав йому кожен, повір!
На цвинтарі тихім з'явилась могила –
У Сотню Небесну відбувся набір...

      Паньків М. О. – Герой України з удостоєнням  ордена «Золота Зірка».
     Микола був застрелений снайпером тоді, коли витягував поранених та вбитих з передової. Без батька залишилось двоє дітей. Говорить мати героя: "Я його просила: Сину не їдь! Він відповів: «Я не поїду, другий не поїде, а в цій державі будуть жити мої діти». Він завжди був на передовій, бо був дуже сміливим. Мабуть тому і записався у «Правий сектор». Олег завжди йшов напролом. Я завжди йому казала: «Сину, вважай».  На що він відповідав: «Скільки того життя» ".

  15.  Сеник Роман Федорович
(26.07.1968 – 25.01.2014)
Львівська область,  м. Турка

......................................... Ніна Трало

Прапороносець

На Майдані революція іде –
український люд відстоює свободу.
Сотню Бойківську під прапором веде
турківський прапороносець, воєвода.

Мужній, сильний і характер вольовий,
а в очах – любов до неньки України.
Він вогонь добра і правди запалив
й  між людей поніс, як вітер кураїну.

Полум’ям з’єднав бажання всіх людей.
Влада ж прагне спопелити віру в долю,
вириваючи з розтерзаних грудей
серденько палке й омріяную волю.

Ти загинув, та у пам’яті завжди
будеш жити як герой, прапороносець.
Із небес світити будеш молодим
як зоря добра, як ангел-охоронець.
                                    
      Сеник Роман Федорович – Герой України з удостоєнням  ордена «Золота Зірка».
      Служив у Югославії у миротворчому контингенті. Був прапороносцем.
На Майдані його зброя –  прапор України, на якому був напис "Турка", за що Романа звали на Майдані Турківський прапороносець.
      Перед від'їздом додому, зайшов на вулицю Грушевського до побратимів. Стояв із прапором на передовій. Снайпер прострелив плече і куля застрягла в легені.
      У 17 лікарні м. Києва його оперували, ампутували руку, та через велику втрату крові Роман Федорович помер, не приходячи до тями.


16. Сольчаник Богдан Зіновійович
(25.07.1985 –  20.02.2014)
Львівська область, Старий Самбір

......................................... Таміла Ярцева
Кораблі
                                Кораблям безпечніше в гавані,    
                                але їх не для того будують…
                                                      Богдан Сольчаник

                    Він покине тебе, з часу пристані
                    Корабель його кудись понесе.
                    Не побачиш більше очей,
                    не почуєш крізь сон посвистувань
                    Там, куди він іде, вже ніхто
                                              не міряє відстаней
                                            Богдан Сольчаник    
                         Розмова старої і молодої жінки
                                                                  (2008)*

Ти все своє́ дитинство
Робив човни, що гарно
Пливли у водах ванни.**
Та їм було затісно.
В просто́ри щиро прагнув
Твій дух, до волі спраглий, -
Шукати власне місце.

Шукати десь за краєм
Сліди "того-не-знаю-
Чого́», що бути має.
Чи незбагненним раєм.
Чи вже дев'ятим валом...
Ти взявся до штурвалу
Життя, борні і слави.
Такі красиві мрії
В твоїх вітрилах мліли,
Що вітер захмелілий
Розхвилюва́вся в хвилях,
Не зважив власні сили,
Жбурнув на смертні брили
Твій корабель звабливий…

Твій човен невеликий
Ріка із рук гойдала.
Ти плив крізь плач Майдану.
Десь час і відстань зникли,
Де Ле́та протікала.
Не пив, не мив в ній рани.
Ти переплив ті ріки.

Тепер тобі просторо
Пливти в небеснім морі.
Там маяки чи зорі
Ведуть тебе по колу.
Допоки в нас із болем
Народжується воля,
Не вдержить порт Героя.

Пора́ дивитись вгору,
Щоб не ставав він бранцем
Летючого Голландця.
Пора́ сказати слово
Правдиве, отже вчасне.
Знайти наш берег власний
Й не втратити ніко́ли.



Новітня історія***

        Йди і вір, що хоча б одному з мільйона  
        трапиться (допоможе) твій слід,
        Коли його покличе небокрай
                                                Богдан Сольчаник
                                        «Дивися прямо,..» (2007)

                 Де моя Революція?
                 Де завалена барикадами вулиця?
                 Де в грязюку пощада втоплена?
                 Де моя Революція,
                 над тираном поваленим фото зроблено?

                 Богдан Сольчаник. Де моя революція?
                                                                        (2008)

Час нехтує звично пологими
форматами сонячних днів.
Історія — це хронологія
лише надпотужних штормі́в.
Вже вітер зібрався із силами
Вставай, з ним, небесним, іди
Вже сонце над житніми хвилями
зійшло, "ти не будеш один".
Ось прапор на вітрі розстелений.
Грім стогне на всі голоси́,
Вгорі клубочиться вже темрява,
А прапор — жита́ й неба синь.
Пора знов ставати героями
Пора означає — вже час.
Пора знов писати історію
Настала для кожного з нас.
Він кров'ю на тлі барикадному
Вже першу главу написав.
За ним слід у слід йдуть солдатами
Герої, такі, як він сам.
Та пишуть і кров'ю, і полум'ям
В руїнах розбуджених міст
Новітню Вкраїни історію,
Щоб сонце тут встало колись,
І це всі навколо помітили.
Бо, ні — не за велич ідей,
Не слави заради, не істини.
Вмирають за сонячний день.
І «нашого часу героями»
Стають. Та з кривавим тавро́м
Прекрасний цей час у історії,
Якщо такий в нього герой.

*Богдан Сольчаник писав вірші. Його поетичний доробок вміщено у збірці віршів «Кухні мого покоління», яка вийшла друком після смерті Богдана в 2014 році.
Також від себе зазначу, що деякі рядки з моєї присвяти продиктовані тими мотивами, які домінують в творчості Богдана Сольчаника: мотивами боротьби, пошуків та блукань.

**Брат Богдана Сольчаника Степан у одному з інтерв’ю розповів, що в дитинстві Богдан мав захоплення – майструвати човни й кораблі з різного матеріалу.

*** Сольчаник Б. З. — український історик, громадський діяч, викладач Кафедри нової та новітньої історії України Українського католицького університету у Львові. Загинув від кулі снайпера на Майдані.
Герой України з удостоєнням  ордена «Золота Зірка».

17. Топій Володимир Петрович
(26.04.1955 – 18.02.2014)
Львівська область, Мостиський район,  м. Судова Вишня

.......................................... Гнна Садовська
...... переклад українською:  Сергій Зігуля

Хрещений Феніксом
Палав над покрівлею Фенікс у марному криці –
Його самоспалення щось не рятує людей...
Злі Беркута кігті зв'язали не гірше сириці,
Тримають повстанця, бо влада бажає смертей.

Єдиній, чий голос той Фенікс почув по дорозі,
У Ірій, додому своє спрямувавши крило,
Наснилось: він –  Ангел, розраду шукає у Бозі...
Один? Ні, з ним – Сотня! І кожен з них – Фенікс, Герой!

У Вишні Судо́вій над пагорбком птаха сумує,
Ім'я "Володимир" звучить, як останній привіт.
"Олесенько... Леся! Не край своє серденько чуле!
Я тут, зі Всевишнім, рятую від полум'я світ!"

      Топій В. П. – Герой України з удостоєнням  ордена «Золота Зірка». Згорів у будинку профспілок.
      Останні хвилини його життя дружина чула, бо Володимир Петрович увімкнув телефон… Сказав, що він на другому поверсі профспілок, що вдалося погасити там вогонь, аби не згоріли поранені… А потім у слухавці почувся якийсь стукіт, біганина і чужі слова, мабуть, адресовані Володимиру:«Дєд, пошли…». З тієї хвилі телефон замовк назавжди.
      Втомлена переживанням, пані Леся
заснула і прокинулася від того, що побачила уві сні, як якась людина у білому піднімалася у небо..."

18. Точин Роман Петрович
(06.08.1970 – 20.02.2014)
Львівська область, Ходорів

......................................... Тетяна Лавинюкова

Сотник з Ходорова

За гідність піднялись спочатку діти –
Студентська юнь  - завзята, полум’яна,
Та як було їх «Беркутом» побито,
Стократно запалав вогонь Майдану!

У час народних сподівань і звершень
Ніхто катам коритися не хоче…
Прибув він на Майдан посеред перших –
Із Ходорова сотник – Роман То́чин.

Будинки гарні міг він будувати,
Порадити,  допомогти в ремонті,
А на Майдані зводив барикади,
Бо був тепер на бойовому фронті!

На першій барикаді «Львівська брама»
Стояв Роман на чатах, на сторожі
Холодними безсонними ночами,
Щоб відбивати напади ворожі.

У чорний день, коли, як хижі оси,
Підступно кулі снайперські вражали,
Він побратимів з-під вогню виносив,
Та не вберігся сам від смерті жала…
… Небесна Сотня, як зоря над нами,
Несе священну варту дні і ночі…
Охороняє там небесні брами
Із Ходорова сотник – Роман То́чин…

     Точин Р.П. – справжній патріот і авторитет для своїх бойових побратимів. Герой України з удостоєнням  ордена «Золота Зірка».
     Убитий снайпером на вулиці Інститутській у місті Київ.

19. Ушневич Олег Михайлович
(20.06.1982 –  20.02.2014)
Львівська область, Сколе. Народився – Дрогобич

......................................... Валерій Хлонь


Скоро весна, мій братику, скоро.

Вже жовто-блакитна встала зоря.
Нелегко було повірити слову,
Скувати єдину, вірну підкову,
Повірити в те, що куля – твоя.

Скоро роки проходять у небі,

Летять до чудес, де мати жива.
Там Янгол відкрив божественні двері,
І стіл хтось накрив, чекають вечері
Всі душі людей, що вкрала зима.

Скоро весна, мій братику, скоро.

Не марно помер – така долі суть.
Ті Бескиди в Сколе, річка Опора –
Для тебе, Олеже, рідні простори –
Там жовто-блакитні квіти цвітуть.

Скоро наш вік туманом минає,

У батька був син, хотів в мирі жить...
Старий чоловік спокою не має –
По світу бродить, підкови шукає,
Не вірить у смерть – а серце болить...

      Дідо і баба воювали в рядах УПА. Мати свою він не знав, вона померла, коли він був ще маленький. По розмовах близьких, він не підтримував якусь політичну силу, а хотів щоб жилося і працювалося на рідній землі, а не жебраком на чужині. Він одним із перших поїхав до Києва на Майдан. Герой він тому, що сказав "НІ"...і вирішив боротися за це.
Слава нашій нації. Слава нашим Героям...


      Дідо і баба воювали в рядах УПА. Мати свою він не знав, вона померла, коли він був ще маленький. По розмовах близьких, він не підтримував якусь політичну силу, а хотів щоб жилося і працювалося на рідній землі, а не жебраком на чужині. Він одним із перших поїхав до Києва на Майдан. Герой він тому, що сказав "НІ"...і вирішив боротися за це.
Слава нашій нації. Слава нашим Героям...


20. Шилінг Йосип Михайлович
(14.03.1952 – 20.02.2014)
Львівська область, Дрогобичцький район, с.Вороблевичі

......................................... Тетяна Кострица

Сподівання і думи

Шукати годі долі кращої
Десь по світах чужих далеких нам!
Твої ми діти, Ненько, з пращурів,
В твоє коріння – наше вплетене.

І не пригноблені – окрилені
у ріднім краї жити хочемо.
Та болем-хмарою накрила ніч
Майдан твій, Україно. Змовчимо -

Як дітям в очі ми подивимось?
Вже молодь до майдану рушила.
І поруч молоді із сивими -
Незламні стали, непорушливі!

Набридло брехунів "покращення"!
Чи ми дурні, чи не розвинені?!
Я - будівельник, не ледащий я.
У злиднях жити не повинні ми!»

Підступний ворог неозброєних
Розстрілював прицільним пострілом.
... Небесна Сотня вже за обрієм -
З небесного пильнує простору!

Життя їх на вівтар покладені,
Їх душі - вільні і прекраснії -
В ніч миготять зірками ясними...
Не дай нам, боже, жити гаслами!

Не дай у забуття сповити нам
Їх подвиг, їхню кров пролитую.
Дай жити гідно, так, як мріяли,
По-справжньому, а не надіями!

      Шилінг Йосип народився  в багатодітній сім’ї – мав 8 братів і одну сестру.
У Йосипа Михайловича завжди була активна життєва позиція. Ще в часи національного відродження і боротьби за відновлення української державності він приймав участь в діяльності Української Гельсінської Спілки, також був членом Української республіканської партії.
        Не залишився чоловік осторонь і під час Революції Гідності. В той страшний кривавий день на вулиці Інститутській в Києві, коли злочинна влада Януковича вбивала свій народ, Йосип Шилінг також був там серед інших протестувальників, де і був застрелений снайпером одним із перших..




История cоздания стихотворения:

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 617

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 1.

В земних садах... " Вірш-присвята Герою Небесної Сотні Жеребному Володимиру Миколайовичу (Львівщина)
http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=48429&poem=169062
Я надсилала заявку і посилання, але чомусь Волоимир Жеребний залишився без присвяти... Мені шкода.
2015-04-29 23:53:01
Сюди виставляємо вірші, коли вони пройдуть аналіз критиків і допомогу коректорів:
http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=48120&tab=folder&folder=1
http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=48120&tab=folder&folder=2
2015-04-30 00:12:23
Гаразд. Я Написала сюди, бо посилання не надійшло до скриньки автора "Дзвони серця. Небесна Сотня ". Там, під заявками про це йдеться в нашій розмові з вищевказаним автором.
2015-04-30 00:24:59
Доброго дня, Таню. Недавно приїхала. Ще не ознайомилася з роботами. Надіюся, ви вже написали вірша і скоро з вами його разом проаналізуємо.
На порталі є Рассвєтная Ірина, вона допомагає в даному проекті авторам справитися з труднощами.
До зустрічі.
2015-07-10 18:45:45

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль?
В прямом эфире
Милый стиш! Лёгкий, Озорной и поднимающий настроение 😊
Рецензия от: Денисова Елена
2020-07-11 20:11:30
так
Рецензия от: наталия остапенко
2020-07-11 20:10:09
Жалко поэта...
Рецензия от: Денисова Елена
2020-07-11 20:09:37
На форуме обсуждают
Павло Бондаренко
Вони лікувалися через телевізор у Кашпіролвського (і що цікаво - їм помогало!).
Вони пили заряджену через телевізор воду та ліпили(...)
Рецензия от: Радонька
2020-07-11 19:57:01
У світі існує 6 тис. мов. Майже половина з них вже сьогодні під загрозою зникнення. На думку фахівців, це трапляється, коли мову, з тієї чи іншої прич(...)
Рецензия от: Радонька
2020-07-11 19:56:15
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.