ЩО Ж МИ ЗА НАРОД ТАКИй?
/ АП Текущий момент /
Страница Абсурдыня (для поэтесс)
/ Конкурс Абсурдов /
страница Абсурд (для поэтов)
/ Конкурс Абсурдов /
Сейчас на сайте 2697 человек
Кто онлайн?
Популярное
Новые авторы
Присоединяйся
twitter
youtube
Нет статуса

Автор: Дзвони серця. Небесна Сотня
Тема: Патриотические стихи
Опубликовано: 2015-04-14 11:04:55
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Сто кач поплило в небо по Тисині, з них четверо – Герої із Донбасу

Під кулями стояла Україна,
Майдану смерть дивилась в очі ласо.
Сто кач поплило в небо по Тисині,
З них четверо – Герої із Донбасу.

                                       Наталія Бугаре


1. Наумов Володимир Григорович                           (09.03.1970 – 18.02.2014)
Донецька обл., Добропільський р-н, с.Шевченко

......................................... Юлія Веприцька
Герою України Наумову В. Г.

Холодне пекло на Трухановому острові
тобі в останню довелось побачить мить,
хоч і звертався ти до люблячого Господа,
але почув лише: "...а етого убіть."

В житті буденнім був звичайним трактористом,
ти Кобзаря читав і рідний край любив.
Хоч руки звикли до роботи в полі чистім,
та серце краялось від смутку та туги.

Тому у темний час недолі та безвладдя
ти твердо вирішив свободу боронить
і навпростець без аніякого знаряддя
пішов туди, де були люті вороги,

аби прийняти бій за праве людське діло,
за честь і совість, гідність, волю і братів,
але кати тебе безжалісно убили,
аж острів тихий той від жаху затремтів...

Тож знай, Герою мій, що ти не марно гинув:
ми піднялись – Народ, як ти того хотів,
за нашу неньку славну, матір-Україну
повстали всі – здолати злодіїв-щурів.

Мій побратиме вірний, спочивай в спокої.
Ім'я твоє ми збережем навік!
Країна визнала тебе своїм Героєм –  
Людина, Батько, Син і Чоловік.
      Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
      Наумов В. Г. приїхав на Майдан на власному автомобілі за покликом серця. Записався до Самооборони Майдану. Був викрадений і задушений. Тіло знайшли 18 лютого вранці на Трухановому острові в Києві.
      Залишив стареньку 85-річну маму і двох синів: 4-річного Арсенія та 8-річного Єгора.

2. Пантелєєв Іван Миколайович                           (01.02.1981 – 20.02.2014)
Донецька обл., Краматорськ

......................................... Таміла Ярцева
Небо в серці

______Встретит небо ярким солнцем.
______Чистым светом захлебнёмся.
______Прикоснёмся, рассмеёмся.
______Мы спасёмся…*
                  «Небо Мінуса», Іван Пантелєєв

Зберу всю надію.
Скажу: Ти не падав!
В тих кадрах – неправда.
Це падало тіло.
Нестримна, як сам ти,
Душа полетіла.
Когось рятувати.

Чи не забагато?
Сім куль прийняв в себе.
В «сім’ї» так і треба:
За матір, за тата,
За мене, за тебе,
За волю, за правду,
І в серце – за небо.

За небо холодне.
В тім небі був «мінус».
До тебе тулилось.
Воно у світ дольний
Тягло струни зливи
Крізь димний вогонь твій.
Та ти – не з журливих.

Тоді повним волі
Промінням вкололо.
І в нас – мінус доля.
В нас – Слава Герою!
У небі ніколи
Ніхто не дозволить
Відняти твій голос.
У небі гарячім
Крізь серце пробите
Ввіллється все світло,
Як ти передбачив.
Всміхнешся привітно.
Така в тебе вдача –
У воїна світла.
Удариш різкими
Поривами в межі
Між «я» і «всі решта».
Складеш дружбі гімни
На сонячній вежі.
Врятуєш – не згинем.
Тобі це не вперше.

Реквієм

Не заспівав журбу свою
Вборонену,
А гучно крикнув, як стають
Героями.

Зірвав свій голос, і струна
Обірвана.
Та в те, що встиг донести нам,
Ми віримо.

Твій переможний Лейтмотив –  
У кожного.
Не зміг. Хотів, але не встиг.
Ми зможемо.

Із того світла, що вело,
Далекого –  
Сім кольорів, сім куль, сім нот –  
Твій реквієм.
* Це рядки з пісні, яку Іван Пантелєєв написав для свого рок-гурту "Небо Мінуса"
      Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

3. Рибак Володимир Іванович                 (30.11.1981 – 21.04.2014)
Донецька обл., Горлівка

......................................... Юлія Веприцька

Зворотним шляхом

Спалахують думки - тривоги діти
останнім часом всі чомусь до ночі,
а я не знаю де ся притулити,
аби не чути мову неспівочу.

Вона ворожа стала, хоч i рідна,
й нічого з цим я вдіяти не здатна,
тому що нею віддають огидні
страшні накази від рашиста-ката.

Перевертні, вовки в овечій шкірі
заполонили мирнеє містечко.
Не голуби злітають в синій вирій,
а ґедзі чорні з пістолета "стечкін".

Здається, час іде зворотнім шляхом:
рік "сорок третій" -  історичне  коло,
блищить на сонці у фашиста бляха,
а діточки жахаються навколо:

- Ой, мамо, мамо, бачиш, онде німці!
- Ходи до мене, їм до тебе - дзуськи!
- Ой, мамо, тата нашого... у річці...
та тільки, то не німці, мамо, - руські.

      Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
      Володимир викрадений невідомими 17 квітня 2014 в Горлівці одразу після мітингу.
      22 квітня його тіло було знайдено в річці Казенний Торець біля смт Райгородок Донецької області з ознаками насильницької смерті. Разом із ним було знайдено тіло студента Юрія Поправки.

       
4. Чернявський Дмитро Олександрович  (05.03.1992 – 13.03.2014)
Донецька обл., м. Артемівськ

......................................... Лідія Ковальова
Балада про Дмитра Чернявського
Вдивляюсь пильно у світлину,
На ній – усміхнений хлопчина.
Йому ледь-ледь за двадцять років,
Дорослі перші робить кроки…
В звичайній він зростав родині,
Був у батьків єдиним сином,
Любив життя, вивчав науки,
Та історичні першодруки,
Бо так в історії кохався,
Що йти в історики зібрався.
І не дарма – він поспіль тричі
Мав призові місця… Зазвичай…
На обласній олімпіаді…
Були батьки і друзі раді.
Молилась мама: «Слава Богу,
Дмитро обрав собі дорогу…»
А він вагавсь, з собою спорив:
«Економіст – я, чи історик?»
Бо розумів, що Україну
Слід піднімати із руїни.
Тому й обрав економічну
Практичну справу, не ліричну.
Здав ЗНО на двісті балів!
Було таких, як він, замало…
Провчився, вийшов бакалавром,
Та не почив відтак на лаврах,
Пішов іще й в магістратуру
І дивував там професуру
Вельми глибокими знаннями.
Любив навчатись до безтями…
Диплом вже мав одержать в травні,
Та не судилося…  Державні
Тривожні справи почалися.
Нам «брат» на голову звалився.
Зайшла орда «великоросів»
З новітнім планом «барбаросси»
І ну, країну руйнувати,
Щоб «руській мір» побудувати.
І без вагань Дмитро все кинув,
Щоб захищати Україну…
Був з вісімнадцяти в «Свободі»,
Хоч небезпечно це на сході,
Яку ж сміливість треба мати,
Щоби до лав «Свободи» стати!
Тепер відчув він поклик часу
І став до лав борців Донбасу.
В Донецьку пристрасті вирують,
Чужинці правдою торгують,
Зовуть Донбас до них єднатись –
«Росія буде добра мати…»
Щоб люд  ці зайди не дурили,
Не підрубали волі крила,
«Свобода» мітинги збирає.
А поряд бродять дикі зграї
Тітушок з бітами, кийками,
Із колорадськими стрічками.
Російські зайди ватажкують,
Тітушки бійки провокують.
А  добровольці від «Свободи»
Боронять мітинги від зброду.
«Свобода» свій загін шикує,
Наснаги й віри не бракує,
А на чолі – Дмитро Чернявський
(Без обладунків… і без каски…).
«Палач» московський(це – клікуха),
Зарізав в сутичці Дмитра.
Для «палача» така мокруха –
Звичайна справа упира.
Від жаху серце калатає,
А на бруківці розквітає
Червона квітка, вся із крові –
Вінок Чернявському Дмитрові.
Душа на небо відлетіла,
А на бруківці – юне тіло.
Приймай, Небесна Сотне, брата…
Цей вірш – тобі й Дмитру присвята…
      22 роки. Загинув від руки російського зайди на прізвисько «палач» під  час зіткнення між мітингами прихильників єдності України та проросійської акції в центрі Донецька.  Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

История cоздания стихотворения:

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 589

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 2.
Не можливо читати без сліз...Бідолашні матусі й діточки...Дівчатка, такі гарні присвяти, серце крає біль за цих мужів. ...Просто плачу...
2016-01-06 21:30:06
Кожен вірш написаний любов'ю, болем і слізьми.
Спасибі вам всім... від родин Героїв.
2016-01-06 21:53:43
Чудові вірші! Нехай пам'ять про них залишиться в наших сердцях. А держава повинна пеклуватися про їх родини. Довічно. Так буде справедливо!
2016-01-06 21:02:13
Згідна. Навіть довічна опіка держави не замінить (напр.) чотирьом сиріткам із Запоріжжя батька.
Дивлюся на фотографію і плачу.

О Боже! Що сьогодні сниться кату?!
Заради влади демонських ідей
Спалила банда радість, вбивши тата,
Осиротілих чотирьох дітей!..

http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=48120&poem=166810
2016-01-06 21:51:14

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль?
В прямом эфире
А й справді, вишиванка - то код українського народу. Дякую, що нагадали.
Рецензия от: Федчук Евгений
2020-07-05 19:56:09
Примерял костюм дяди Сэма.
не стала решённой проблема.
Рецензия от: Николай Ничипорук
2020-07-05 19:55:31
Поймать момент нелёгкий труд
за то фотографу зачёт
от смеха может не умрут
вниманье точно привлечёт
Люся !!! )))
Рецензия от: Сергей Зырянов
2020-07-05 19:55:15
На форуме обсуждают
Dmitriy Batinov
Рівно рік тому я обґрунтовано та змістовно відповів одній представниці руцькагоміра, яка з жахом у інтонації (наче я живцем з'їв(...)
Рецензия от: Радонька
2020-07-05 14:37:32
День пам’яті Ярослава Семеновича Стецька (1912–1986), українського політичного та державного діяча.

Мислитель, політик, ідеолог і стратег українсь(...)
Рецензия от: Радонька
2020-07-05 14:36:55
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.