Основа-Кафедра. Анализ. Обсуждение № 7 Автор: Светлана Осипова
Сейчас на сайте 2056 человек
Кто онлайн?
Популярное
Новые авторы
Присоединяйся
twitter
youtube
Люблю безмежно свою рідну Україну, дякую своїм батькам, які привили мені таку щиру відкриту душу. Завдяки цьому допомагаю людям, які обділені здоров'ям. Хочу бачити свою рідну Україну без війни.

Автор: Валентина Леушина
Тема: Свободная тема
Опубликовано: 2018-02-06 20:51:32
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

МАТУСИНА ДОРОГА

                    МАТУСИНА ДОРОГА


Все поспішала у село здалека,
Де щастя іще змолоду знайшла.
Бувало прилітав сюди лелека,
У вузлику діток на ганок клав...

По одному батьки знайшли їх трійко,
Дві дівчинки й одне таки хлоп'я.
У пам'яті залишились задвірки,
Де мекало прив'язане теля.

Гніздечко своє з милим будували,
Щоб діточкам в нім затишно було.
На двох одну з ним радість пожинали,
Коли щовесни квітло все село.

Він віддавав всього себе на фермі,
Її манив до себе сільський лан.
Які ж то були спогади приємні,
Де промінь сонця лагідний стрічав.

Зросли у тій хатині лелечата,
У світ широкий згодом подались.
Злітались кожне літо онучата,
Барвінком синім долі поплелись...


Стежки давним-давно позаростали,
На неї надто милий зачекавсь...
Скінчились врешті болі і печалі,
До Бога на спочинок відійшла...
Вела на край села її дорога,
По ній не раз бувало вона йшла,
Колись тяглась до отчого порога,
Тепер матусю в цвинтар повела...
Студило душу, запікали сльози,
Сира земля у надра прийняла,
Хоч лютували, злилися морози,
Матуся вічний спокій тут знайшла...


История cоздания стихотворения:

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 100

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 8.
К таким стихам не могу остаться равнодушным.
Спасибо Вам Большое!
2018-02-22 12:03:24
Спасибо Вам большое, что зашли!
2018-02-22 14:18:09
Зворушлива розповідь про маму завжди торкається кожного серця! От і цей гарний вірш теж!
Валю, проте, мені здається, що працювати на наших колгоспних ланах не така вже радість була. Сам я людина міська, а й я теж працював на ланах, бо нас ганяли обкоми Партії та райкоми, примусово, із міста до підшефних колгоспів та радгоспів. І кукурудзу збирати, і моркву, і капусту, і помідори й огірки, а ще косити сіно та збирати його та солому. І багато всього іншого. І бачив, як місцеві жінки годинами стояли у полі, сапаючи, чи скрючившись, лицем до землі. І нам було важко. Бо ще й норму встановлювали нам. І тим сільським жінкам було не до радощів. А техніка, як завжди, була поламана. І, замість того, щоб її ремонтувати, ганяли людей на поле, стояти рачки. А ще й було, що поїздом везли нас до сусідньої області на пару місяців, кукурудзу руками збирати! Не до віршів було та пісень!
2018-02-16 06:29:09
Сільська праця занадто виснажлива, Юрію! Я теж більше, як 20років сапала буряки в підшефному колгоспі, це ми так допомагали колгоспникам, знаю що це за праця. Але сапали ми з піснею. І чули, як сільські жінки сапали співаючи, це неймовірний був спів, саме такий, який записував наш
земляк Порфирій Демуцький. Я все життя співаю українські народні пісні на сцені. Дякую Вам за відгук, шановний!
2018-02-16 09:36:16
Очень трогательно и трепетно о маме, о семье. Тепла и благополучия, Валентина!
2018-02-13 21:56:06
Любви и вдохновения, Валентина!
2018-02-14 20:15:09
Спасибо!
2018-02-15 18:03:53
Дуже гарне, світле, зворушливе присвячення, Валечко! Довга пам'ять Вашій матусі!
2018-02-13 21:50:09
Щиро дякую, Юличка!
2018-02-13 21:51:58
Такое душевное и с большой любовью написано стихотворение.Светлая ей память.
Валюша,оченьтрогательно.
2018-02-12 21:55:30
Спасибо Вам милая, Галина!
2018-02-13 21:49:57
2018-02-13 23:01:00
Зворушливо.
дякую.
2018-02-12 16:02:29
Вдячна Вам, Миколо.
2018-02-12 18:34:13
Гірко, коли найдорожча людина покидає те, що викохувала все життя - своїх лелечат, свою землю, свою любов.
Та стежина пам'яті буде жити!
Гарний вірш, Валюшо!
2018-02-10 19:34:13
Дякую, це присвята мамі моєї найкращої подруги, мені вона дуже дорога.
2018-02-11 20:07:50
Світла їй пам'ять!
2018-02-12 11:47:19
Дякую, люба!
2018-02-12 18:33:39
Сира земля у недра прийняла, (НАДРА)

Валюша, дуже зворушливий вірш. Дякую.
2018-02-10 19:25:23
Дякую, Михайле!
2018-02-11 20:05:29

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль?
В прямом эфире
Мне кажется что стих несвязный, но это лишь моё мнение, я другой человек и думаю по-другому, и ещё не прожил столько чтобы понимать мысли других. С рифмами всё в порядке, уж это я могу понять.
Рецензия от: Адрид Даль
2019-09-22 02:45:23
Головна Пісня нації належить Історії, є моментальним знімком сутності народу – віддаленим у часі, та дорогим для нас. Он голландці вже кількасот років після того, як скинули іспанське ярмо, співають "Так знай, король іспанський: тобі лиш я служу". Чому? То питання до пані Історії...
Те ж і з нашою Піснею, попри паралелі з чужими піснями та інші негаразди у тексті.

Народна мудрість каже: «Скільки не говори "халва", а в роті солодко не буде». Тут же що не слово, то "халва": суцільний позитив, все в нас добре, нічого іншого прагнути не слід. Аж вітерцем з часів "Союза Нєрушимого" повіяло – там теж обожнювали займатися позитивними камланнями.

Та ще й, з одного боку, маємо явну кальку зі старого тексту, а з іншого автор відкинув порівняння "згинуть..., як роса на сонці", замінивши його порівнянням "віра..., як роса на сонці". Невже він сподівається, що всі так переймуться харизматичним позитивом тексту, що здогадаються, що хорошого в тій росі вбачалось авторові, й забудуть, що вона швидко щезає?
Рецензия от: Том де Кэт
2019-09-22 02:33:05
Міняти треба гімн, але не тільки слова! Хто б що не казав - але сучасний гімн України - не більше, ніж вдала стилізація "Мазурки Домбровського", гімну Польщі. І якщо добре вслухатися, то навіть декілька музичних речень є запозичених звідти, я просто не кажу про перший рядок тексту „Jeszcze Polska nie zginęła“!
Як там Кобзар казав:"Свого не цурайтесь!"?
Рецензия от: Алексей Гонтарь
2019-09-22 00:30:04
На форуме обсуждают
Гліб Бабіч
«Камінь на горі». #Байки_для_своїх

Коли ти воював, тобі теж дмухали в вуха і висіли на руках.
Мовляв, навіщо? Свої були з тобою і роби(...)
Рецензия от: Зрадонька
2019-09-21 22:02:13
Аліна Косовська
10 год
Мені сьогодні 21.
Я не святкую, ні.
Я на війні з 16 років.
П'ятий день народження я проводжу тут. По клаптиках відгриз(...)
Рецензия от: Юрко
2019-09-21 18:31:44
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.