|
Автор: Валентина Леушина
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-05-26 19:21:59
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
ПРОЗА ЖИТТЯ
Із часом сніг упав на скроні,
Та й не бадьора вже хода.
Стерпають часто в нас долоні,
Зате душа ще молода.
Все важчі стали кілометри,
Що нам скорялися колись.
Позаду пам'ятні моменти,
Які несли в незриму вись.
Частіше пам'ять оживляє
Життя пройдешнього кіно.
Потрібний імпульс посилає
Того, що в вічність відійшло.
Втішає мізерна дрібниця,
Життя цінуєм кожну мить.
Ночами довгими не спиться,
Дратує тиша, що мовчить...
Лишити маємо по собі
Сліди незримі й мудрість дум.
Літа відцвілі бузинові,
В них радість буднів й вічний сум.
История cоздания стихотворения:
Таких працьовитих людей ,як українці ще пошукати треба.Звісно і у інших країнах є роботящі,але українці будуть прикрашати свою оселю, не зважаючи ні на що. Хоч і анекдот, але у кожному жарті є частка правди. |
Рецензия от: Євгенія Хочинська 2024-03-28 16:58:09 |
Я так розумію, що вірш не про вас. Якщо судити з ваших віршів, то енергії та пороху ще достатньо. Дякую. |
Рецензия от: Федчук Евгений 2024-03-28 16:55:46 |
А таки, справді, під мелодію вальсу гарно звучить. А скільки життєвої мудрості?! Дякую. |
Рецензия от: Федчук Евгений 2024-03-28 16:53:50 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |