|
Автор: Валентина Леушина
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-09-11 13:23:46
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Самотність душу розпинає,
Єство від болю стугонить.
Та в світі ліків ще немає,
Щоб біль хоч якось приглушить.
У діток клопоти свої,
Мене не завжди розуміють.
Бувають ночі, навіть дні,
Що не живу, а просто тлію...
На все по-іншому дивлюсь,
Переоцінюю прожите.
Піду до Храму, помолюсь,
Щоб мала сили далі жити.
Та смак свій втратило життя,
Яким постійно надихалась.
Душа не рветься в майбуття,
Вона давно інертна стала...
Несе життєва течія,
Та в русло вже не попадаю...
Скувала горло печія,
І як позбутися не знаю...
Благаю, Боже, порятуй,
Не дай в самотності пропасти.
Чим дорожила - не руйнуй,
Врятуй від лиха і напасті.
История cоздания стихотворения:
Геннадий, мои овации Вам
и восторг. Великолепное стихотворение. Мира Вам, здоровья, добра, творческого вдохновения. |
Рецензия от: Таня Яковенко 2024-03-29 15:44:27 |
Эдуард, стих на злобу дня. И нельзя даже на миг сомневаться в нашей Победе, это было бы предательством по отношению к нашим павшим героям. Спасибо за стих! |
Рецензия от: Геннадий Ронжин 2024-03-29 15:36:17 |
Танюшо, мої вітання
тобі. А вірш то який чудовий. Рада зустрітися знову. Творчого натхнення тобі, всього найкращого. |
Рецензия от: Таня Яковенко 2024-03-29 15:32:25 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |