|
Автор: Валентина Леушина
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-03-06 08:44:11
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Із висоти життєвого узбіччя
Угледіла знайомий силует,
Твоє, як сонце, сяюче обличчя,
Чарівної краси в руці букет.
Шалено серце в грудях тріпотіло,
Гаряча пульсувала в скронях кров...
Та стриматись усе-таки зуміла,
Гнуздала, як могла свою любов...
Щоби бува сторонній не помітив,
Що я дрижу, як листя на вітру...
Заради цього варто в світі жити,
Із трепетом шаленим і помру...
І байдуже, що там говорять інші,
Зумію пронести через життя,
Всіх мудреців на подив і провидців
Гарячі неповторні почуття.
До дна зіп'єм дароване життя,
Зустрінемось у світі параленьнім,
Інтуітивним дотиком чуття
З тобою буду поряд непримінно...
История cоздания стихотворения:
Світла та нескінченна
пам'ять
р.б.Світлані Щира та зворушлива присвята, Юрію, яка не можливо залишити без підтримки З повагою |
Рецензия от: Анна Степанюк 2024-03-28 20:56:32 |
В последней строке, вероятно, случайно не хватает парочки букв - "случившемуСЯ". |
Рецензия от: Владимир Роберта 2024-03-28 20:20:20 |
Я присоединяюсь к вашим рецензорам. Стих - герой нашего времени, четко, по сути, хорошая лирика. Ещё особое почтение вам, как человеку. Чернобыль помнят все. |
Рецензия от: Азинелло 2024-03-28 20:15:41 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |