Чи зможеш патріотом бути?

Так, треба прищеплювати любов до рідної мови. Але не в такий категоричний спосіб. Спосіб ви обрали невдалий. Не з своєї вини, звісно, просто час суворий. Агресивність і напруга у суспільстві зростають, всі вже на межі. Але треба триматися. Заради того прийдешньго часу, коли ми зможемо сісти і спокійно говорити один з одним без взаємних звинувачень. Говорити про власну мову та культуру, про нашу спільну відповідальність щодо збереження української мови. Ніхто крім нас не говорить українською, тож ми маємо дбати передусім про збереження рідної мови, а не про захист чужинської. Треба протриматись до премоги, і тоді вже зайнятися серьозно освітньою роботою щодо мовних та культурних питань.
У моєму Харкові в побуті, нажаль, майже всі спілкуються російською. Можливо, навіть тому, що це дуже культурне місто, а більшість учбових закладів, в тому числі вишів, – російськомовні. Ви ж розумієте, що у мирний час погляди в усіх більш поміркованними, є розуміння, що «чим більше мов знає людина, тим краще», а задля ввічливості треба відповідаю людині тією мовою, якою вона до тебе звертається, якщо ти нею володієш. Тоді мовне питання – це тільки питання вихованності людини. І складно в Харкові робити вигляд, що ти не володієш російською, це виглядає не патриотично, а демонстративно. Більшість харків’ян, як мені здається, не наважуються говорити украінською, щоб не спотворювати мову, не говорити на суржику. Отже, це насамперед брак у освітянській області.
Примусити людину в зрілому віці говорити не так, як вона звикла, майже неможливо й не доцільно. Треба дбати про наступн покоління про наших дітей та онуків.Треба давати патріотичне виховання молоді та оновлювати педагогічні кадри, щоб вчителі та викладачі вільно володіли та могли викладати українською.