Автор: Владимир Мацуцкий
Тема:Философская проза
Опубликовано: 2017-08-04 13:16:22
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Розкидане каміння

                                  
                                   або ж статті-запитання


                                       Складень-триптих


Коли три наймогутніші релігії:  іудаїзм, християнство, іслам
знаходяться в апогеї свого фанатизму, критикувати і висловлювати
свої негативні думки є не тільки передчасним, а і небезпечним.
Виправданням може бути тільки те, що думки були назбирані, як
каміння, на дорогах пошуку ІСТИНИ розумними людьми. Провина ж
поета полягає в пророцькому передчутті стрімкого падіння впливу
цих релігій на совість і свідомість людей, а також в передчутті
близьких змін в усвідомленні людством статусу сучасного Бога, і
сприйнятті Бога, як Істини, взагалі. І, звичайно ж, ці каміння
збиралися для того, щоб зрозуміти причини хронічного поневолення
української нації, як істинно слов’янської, і слов’янства в цілому.

                            Всі місця в раю вже заброньовано
                         або ж відкрите питання щодо іудейського раю

Читаючи Євангеліє, здивовано наштовхуєшся на речі, які для
неєвреїв не дуже приємні.
Розкриємо, наприклад, «Об’явлення Св. Івана Богослова», Глава 7,
«Попечатання Божих рабів», вірші 2-8:
«І бачив я іншого Ангола, що від схід сонця виходив, і мав печатку
Бога Живого. І він гучним голосом крикнув до чотирьох Анголів, що
їм дано пошкодити землі та морю, говорячи: «Не шкодьте ані землі,
ані морю, ані дереву, аж поки ми покладемо печатки рабам Бога
нашого на їх чолах!». І почув я число ПОПЕЧАТАНИХ: сто сорок
чотири тисячі попечатаних від усіх ПЛЕМЕН ІЗРАЇЛЕВИХ СИНІВ: з
племени Юдиного – дванадцять тисяч попечатаних, з племени
Рувимового – дванадцять тисяч, з племени Гадового – дванадцять
тисяч, з племени Асирового – дванадцять тисяч, з племени
Нефталимового – дванадцять тисяч, з племени Симонового –
дванадцять тисяч, з племени Левіїного – дванадцять тисяч, з
племени Іссахарового – дванадцять тисяч, з племени Завулонового
– дванадцять тисяч, з племени Йосипового – дванадцять тисяч, з
племени Веніяминового – дванадцять тисяч попечатаних».

Начебто нічого особливого: звичайні єврейські «святі писання», які
не стосуються неєвреїв. Хай євреї собі на чолах ліплять печатки!
Але справа в тому, що за цим Іваном Богословом тільки
«попечатані» потраплять у Рай Божий. Решта ж – в інше
місце(Глава 9: 3 – 6):
«А з диму на землю вийшла сарана, і дано їй міць, як мають міць
скорпіони земні. І наказано їй, щоб вона не шкодила земній траві,
ані жодному зіллю, ані жодному дереву, але тільки тим людям, які
на чолах не мають печатки Божої. І було дано їй, щоб їх не вбивати,
але мучити п’ять місяців; а муки від неї, як мука від скорпіона, коли
вкусить людину. І в ті дні люди смерти шукатимуть, – та не
знайдуть її! Померти вони захочуть, – та втече від них смерть!..».
І далі (після п’яти місяців) з віршів «Загальне воскресіння й
останній суд» (Глава 20: 15): «А хто не знайшовся написаний в
книзі життя («попечатаних»), той укинений буде в озеро огняне…»

Додаток від автора:
І, боячись кривавих Божих покарань, християни пристосувались.
Православна церква має обряд Таїнство миропомазання. (Христос у
перекладі Помазаник, тобто помазаний Богом, що суперечить
поняттю Христа, як Бога, бо в цьому випадку Богом є Яхве-Ієгова).
Священик помазує охрещуваного святим миром, роблячи ним знак
хреста на чолі та інших частинах тіла, з промовлянням слова
«печать дару Духа Святого», тим самим начебто ставить печатку і
робить охрещуваного помазаним («попечатаним») і сином Божим
одного з колін Ізраїлевих на землі.
Та на небі цього не відбувається, бо Бога (Бога євреїв) не обманеш,
він бачить: хто єврей, а хто не єврей, бо до обряду помазання треба
ще ввести обряд обрізання, і хрест замінити на шестикутну зірку
Давида, з якої і зроблена та печатка.
Тому вже більше тисячі років ( не п’ять місяців!) мучить слов’янські
народи сарана від чужинців.

Продовження знищення «непопечатаних»:

«І зодягнений був Він у шату, покрашену кров’ю… А з Його уст
виходив гострий меч, щоб ним бити народи. І Він пастиме їх
залізним жезлом, і Він буде топтати чавило вина лютого гніву Бога
Вседержителя!» (Глава 19:13-15, «Явлення Ісуса Христа).
І фінал: «А решта побита була мечем Того, Хто сидів на коні, що
виходив із уст Його. І все птаство наїлося їхніми трупами…» (Глава
19:21).

Додаток від автора:
Іван Богослов відкритим текстом пророкує знищення
«непопечатаних», тобто неєвреїв. Зрозуміло, що для пророкування
страхіть, горя, крові, знищення людей не потрібно особливого
розуму. Тим більше, що іудаїзм і християнство – це релігії, які
породжені Людським Страхом.
Тому бачення Івана Богослова треба сприймати як проголошення
кінцевої мети «попечатаних»  і кінцеву дію «біблейської
справедливості».
Неймовірно, але ці бачення співпадають з дійсністю.
Більшість країн християнського світу керуються
«попечатаними», або ж їхніми представниками, які приходять до
влади через політичні організації (партії) при підтримці капіталу
іудеїв*.
Бачення Івана співпадають і в нескінченних кривавих війнах
«попечатаних» з «непопечатаними» в більшості випадків руками і
життями самих же «непопечатаних»: Палестина, Єгипет, В’єтнам,
Корея, Афганістан, Ірак, Югославія, Іран всі ці «шестиденні
війни», «бурі в пустелі», «пошуки ядерної і хімічної зброї», «пошуки
ядерного реактора», похід «руського міру» на Україну, всі ці сучасні
хрестові походи новітньої історії під проводом «попечатаних».

* «…всі без винятку президенти США, починаючи з першого
президента Джорджа Вашингтона (1732-1799), всі кандидати в
американські президенти – масони й, зважаючи на залізну
масонську дисципліну, підкоряються всім порадам і директивам
«братів», що стоять на вищих щаблях масонської ієрархії»
(«Латентні структури світової політики», М.І.Сенченко, Київ 2005).
Більш того, всі щаблі масонства, крім нижніх, керуються
«попечатаними». Основні задачі масонів: «перша – це сховати
чисто єврейський шовіністичний характер управління  у всіх
християнських країнах. Друга – заманити у нижню структуру
єврейського управління холуїв з не євреїв» («Удар русских богов»,
Владимир Истархов, четвёртое издание, «Свитовид», «Див», г.
Харьков, 2004).

І не має значення, хто ти: християнин, мусульманин, індуїст,
буддист – ти «непопечатаний», а тому завжди є причини для війни
проти тебе. З ідеології «попечатаних» це не є злочин, і
«попечатані» вбивці не є злочинці.
«Попечатаний християнин» парафіянин методистської церви
Джордж Уокер Буш, беручи на себе повноваження: «Я правий, ти –
ні», вважаючи США священною країною і новою «богообраною»
нацією у статусі Христа, порівняв «попечатаних» з «Янголом
ширяючим у вихору» (Цитата з Тори). Він же неодноразово
висловлювався про інші нації: «Це не ті нації, вони не вибрані
Богом… Америка – надія усього людства». (А чи не цитує Буш «Mein
Kampf»?)
В США 55% віруючих це християни, і вони теж такої думки. Тому
мільйони доларів на війну Ізраїлю з арабами, крім іудейських
громад США, надають християнські громади, віруючи яких впевнені,
що коли євреї окупують усю Палестину, відбудеться друге пришестя
Ісуса.
Маючи надзброю, «попечатані» намагаються створити світову
надвладу, з повноваженнями світового поліцая.
Та найстрашніше – це ідеологія «попечатаних», особливо коли вони
приходять до надвлади, як це було в СРСР (нажаль, сучасна Росія
теж має надвладу з "попечатаних").
Яскравим прикладом такої ідеології є закріпачення селян
колгоспами і голодомор 1932-1933-х років в Україні, коли від голоду
померли мільйони людей.
Дії влади «попечатаних» євреїв-більшовиків** були спрямовані на
знищення «непопечатаних» українців, як одної з суто слов’янських
націй.

**У складі «із 500 членів вищої радянської адміністрації 83 відсотки
становили євреї» («Кому був вигідний голодомор?», Бібліотека
журналу «Персонал», Київ 2003, МАУП). З уточнення Леніна
радянська адміністрація «на 90%  складалась з осіб єврейської
національності» (там же). При тому, що в Росії євреїв було менше
2%.  «Відповідно до рішення ЦК ВКП(б) і РНК СРСР на місце
виморених голодом українців в Одеську, Дніпропетровську,
Донецьку, та Харківську області України було організовано
переселена людність із Росії і Білорусі, тобто здійснювалася заміна
етнічного складу сільського населення України» (Із Постанови
Апеляційного Суду).

Нажаль, частково це їм вдалося. Нація хвора.
Постголодоморний*** українській народ ще досі тримає у пам’яті на
генетичному рівні ті страхіття: він не просто вмирав від голоду, його
цинічно примушували вмирати, відбираючи у нього, вже опухлого,
останнє; викидали навіть ту їжу, яка ще варилася в горщиках у
печі, витрушували вишиванки із сімейних скриньок, знищували
життя українців.

***Вислів Джеймса Мейса, американця, який вивчав питання
геноциду українського народу голодомором, і який одружившись на
українці, прийняв українське підданство.

А світове людство мовчало. Американському журналісту Уолтеру
Дюранику навіть призначили Нобелевську премію за брехливі
райдужні доклади в США з Москви про хлібозаготівлю в «Росії»,
стверджуючи, що ніякого голоду немає.
Це велике психічне навантаження – бути один на один з голодом,
коли і людство проти тебе.  
А чи не було це змовою «попечатаних»?
А чи не має ця змова продовження у майбутньому на все
суспільство людей? Початок вже є: на сході України неєвреї
вбивають неєвреїв.
А чи не для виправдання таких дій потрібні пророкування Івана
Богослова і йому подібних?
І кому?
Чи не тим, що мають заброньовані місця в іудейському раю?

История cоздания стихотворения:

ПОШУК СПРАВЕДЛИВОГО БОГА