Автор: Владимир Мацуцкий
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-02-26 16:00:32
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Пророк. Глава третя

Глава третя

21
«… Ще в школі
Таки в учителя дяка,
Гарненько вкраду п’ятака
(Бо я, було, трохи не голе,
Таке убоге), та й куплю
Паперу аркуш і зроблю
Маленьку книжечку;
хрестами
І візерунками з квітками
кругом листочки обведу,
Та й списую «Сковороду»
Або «Три царіє со дари».
Та – сам собі у бур’яні,
Щоб не почув хто,
не побачив,
Виспівую, було, та плачу».

22
Ні, не малярству
в пана вчать.
Бо і не вчать,
скоріш мордують.
Отим, по-панськи, і годують
голодне вперте дитинча.

Та вже й не довго годували:
той Енгельгардт, той пан гнучкий
Пророка тулить в козачки* –
чи то в прихожу в подавали,
як ледар пан чого вронили,
чи по-гвардійськи перепили…

Коли б і в козаки тулили,
чи батогами били
й в смерть забили,
йому дано під Божим оком
життя промучитись Пророком,
аж поки вороги не вб’ють,
чи ті ж свої не розіпнуть,
як Того**,
що юдеям вимив ноги,
хоч знав, що завтра всі втечуть
та ще й у Господа втовчуть,
щоби самим пролізти в боги,
чи хоч при Господу в святі,
як не в святі, то хоч в «круті»,
як у сучасному житті.

*Обов’язком козачків було сидіти мовчки в кутку прихожої, доки не
почують панського голосу з приказом щось подати. Іноді, сп’янілі пани
примушували козачків співати непристойних пісень  чи танцювати «туди-
сюди навприсюди».
** «Потому налив Він води до вмивальниці, та й зачав обмивати ноги
учням, і витирати рушником, що ним був підперезаний» ( Івана 13:5).

23
А «козачок» у самоті,
у тій прихожій в темноті.
Бо пан пиячить і трясеться
за «многа лєта» самодержця
«в честь іменинника царя»*
в дворянськім зібранні… Зоря
останній промінь загасила.
До малювання тягне сила
таланту божого. Тарас
гарненько свічку засвітив,
малюнку душу присвятив.
І не збагнув, як сплинув час.  

На лихо пан застав Тараса
за малюванням тим святим.
І розізлився, і схватив
малюнок той. І того ж разу
наніс малюнок батогами
між грішним тілом і богами
по всій Тарасовій спині…

Отак навчали всіх синів
в моїй кріпацькій Україні,
і, схоже, їх довчають нині…

*У грудні 1829 року вірнопіддані, боячись гніву царського, широко
відзначали іменини російського самодержця  Миколи Першого.

Продовження буде

История cоздания стихотворения:

Життя Пророка Тараса Шевченка