Автор: Владимир Мацуцкий
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-02-27 14:09:32
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Пророк. Глава четверта

Глава четверта

24
Та якось пану Енгельгардту
митець із Вільно дав пораду
митця зробити з кріпака,
щоб міг малярством пана славить,
писати лики з нього, навіть
для пана втнути гопака.

Чи б міг Пророк з отої пики
юдеїв малювати лики*,
чи, не дай Боже, Божу мати?
Чи пану гопака утяти?..

Та пан з поради загорівся,
віддав Тараса, щоб навчився
обличчя панське малювати,
поки живий, не околів.
Хоч і ненавидів «хохлів».
(Пізніш за нього справив викуп,
дві тисячі п’ятсот рублів.
І тим собі прибавив віку
в ганебну записавшись віху
історії панів і кріпаків**).

*Перші ікони з зображенням Ісуса Христа писались з обличчя імператора
Костянтина, який у 325 році проголосив християнство офіційною релігією
Риму.
**Під час викупу Тараса Шевченка Брюллов сказав про  Енгельгардта «се
найбуйніша безрога в торжківських пантофлях». У кріпацтві Тарас пробув
24 роки і 55 днів.

25
Невже ті сплинули роки?
Та ні, не сплинули,
й сьогодні
Пророка тіло в кріпаках
з душею Бога на руках.
І панська влада, хоч убога,
украсти прагне з рук тих Бога,
який раніш сидів на небі
з якоїсь божої потреби.

О доле-мачуха, о доле!
Життя Пророка – чисте поле,
над ним злітає білий лебідь –
свобода генія-митця.
З турботи «Сина» чи «Отця»,
а, може, оним навпаки,
з легкої земляка* руки
Тарас навчається в Брюллова –
злотого пензля.
І до Слова
слова збираються в душі
у закутку, у тій тиші,
де суть не втратила цнотливість,
і де всевишня справедливість
душі постала на поріг.

*Художника Івана Максимовича Сошенка, який навчався в Академії, і
багато допоміг Тарасу у становленні його, як художника. Народився
Сошенко у містечку Богуслава Канівського повіту (кілька кілометрів від
Вільшаної і Кирилівки).  

26
Проте не друг, а ворог зміг
пророче слово зрозуміти*:
вінок терновий – а не квіти –
Пророку, божій тій людині,
як і Христу в лихій годині,
пани на голову кладуть
і за «слова» життя крадуть.

Та не писати вже не можна,
болить душі клітина кожна,
бо душу гублять на хресті
за ті пророчі і прості
слова до Бога чи царя,
чи до попа – його псаря.

*Іван Сошенко, розуміючи, що Тарас Шевченко наділений надзвичайним
талантом художника, картав його за написання віршів, як витрачання часу.

(продовження буде)

История cоздания стихотворения:

З життя Пророка Тараса Шевченка