Автор: Том де Кет
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2024-04-07 15:41:04
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Сон-06-04-24 (щось із Всесвіту Урсули Ле Гуїн)

Зітхає море хвиль грудьми,
Сумує з ним Анітра,
Що в світі надлишок пітьми
І надто мало світла.

На чарівницьких сторінках
Знайшла вона закляття.
Вогонь, що кликав у рядках,
Розворушив завзяття.

Було всього там два рядки,
А потім – все рецепти...
Пішла бабуся у віки,
Знання лишивши лепти.

Тако́ж у спадок відійшла
Родинна знана впертість
Й чаклунська сила чимала,
Із простором взаємність.

Онука між домашніх справ
В рядках чигає рими,
Щоб не забути тих прояв,
То в'яже вузлик з ними.

Та все частіше сум в очах,
Кінця тому́ не видко:
То сенс щезає у словах,
А то від рими гидко...

Не хочеться – але все ж йти
До діда довелося.
Той, як завжди́: – Давай вірші́!
Й що на обід знайшлося?

Онучко, розум в тебе є?
Бо ж заревуть вулкани,
Й нікого хвиля не мине,
Будь бідні чи султани!

Світило пройде крізь портал,
Пошле проміння світом,
Й полине на планету жар
І всі негоди слідом.

Подібна міць у сонмі Сил
Є тільки у кохання.
Міць слова проти – в цьому сіль!
Де рима бездоганна?

Промова критика, як ніж,
Простягнутий поету:
Підказку ним на вмінні ріж –
Готовий вірш для злету!

В онуки з потаємних слів
Складались ланцюжки...
Катрен готовий й поготів –
Йти ладен навпрошки.

Пішли слова закляття в світ,
Той відгукнувсь луною,
І Всесвіт усміхнувсь на мить,
З-під Вічних Сил сувою...

Захоплені одне одни́м,
Злились два сонця в танці.
Бажання їх співає гімн
Вогнем протуберанців.

Вулкан щось рохнув через сон.
Сім хвиль послало море,
Але, згадати як мусон,
Не дуже-то й суворе.

Зітхає море хвиль грудьми,
Сумує з ним Анітра:
Світ не лишився без пітьми,
Не так вже й більше світла.

История cоздания стихотворения:

Наснилося... Й заримував. А ще є переклад російською: https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=48162&poem=450160