Автор: Борис Анисимович
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2016-03-20 11:55:43
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Пишу на кращій мові в світі

Перекладатись не бажаю, —
Пишу на кращій мові в світі,
Якщо й обмежую, не дбаю
Про відомість свою. Привітом
Несу слово палке і щире.
Хто з українців — добре знають
Свою і братню, бо не хире
Знання іще зі школи мають.
На жаль, гальмують і бажання
Чути і розуміти нині
Своїх братів відвіку, шана
Й довіра нищаться в неспинних
Претензіях й незгодах. Все, що
Наснажувало і єднало, —
Стало противним, небезпечним
В житті звичайнім; небувале
Відторгнення святого навіть
Та очевидного, — обморок
Глузду, душі, ятрені рани,
Що не зцілюються, де морок.
Прошу, — просніться, подивіться
Навколо себе, та свідомо
З пам'яттю. Тож не поверніться
До марева жахного, й кому
Поставте у вірному місці
Вислову, що життя кожного.
Таке прощати, — й собі міці
Не додасть. Їм — кару якмога.

История cоздания стихотворения:

Карати не можна помилувати.