Автор: Борис Анисимович
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2016-09-25 14:21:00
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Вандали, виродки від ляку,
Мову сусідську тямите?
Глядіть, щоб руки не заклякли,
Бо гріх на душу берете.
Він, мабуть, і не в руках ваших,
А більше, — вавка в голові.
Діди й батьки, з вашими, наші
Життям заклали за нове
Ваше щасливе сьогодення, —
Пам'ять, і вічна, і свята,
Має в постаментах наймення
Полеглих за краще життя.
Недоторканність їх, у світі, —
Ознака розуму й шани
Прийдешніх поколінь у дітях,
Носіїв миру данини.
История cоздания стихотворения:
Таких працьовитих людей ,як українці ще пошукати треба.Звісно і у інших країнах є роботящі,але українці будуть прикрашати свою оселю, не зважаючи ні на що. Хоч і анекдот, але у кожному жарті є частка правди. |
Рецензия от: Євгенія Хочинська 2024-03-28 16:58:09 |
Я так розумію, що вірш не про вас. Якщо судити з ваших віршів, то енергії та пороху ще достатньо. Дякую. |
Рецензия от: Федчук Евгений 2024-03-28 16:55:46 |
А таки, справді, під мелодію вальсу гарно звучить. А скільки життєвої мудрості?! Дякую. |
Рецензия от: Федчук Евгений 2024-03-28 16:53:50 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |