Число 28. Як знищували українську мову / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
Автор: Борис Анисимович
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-03-20 09:00:25
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Не наймит і не наймичка сьогодні,
Не спекуляція — торгівля, тож
Забули про мораль й подібне. Жодні
Ознаки із радянського ні в грош.
Збагнути не змогли найрозумніші:
«Немає сексу». Звісно, не було
Відкритого, брутального. Найгірше
Наразі, що і місто, і село
Збісилися немов, що гірше — краще.
Диявол в душах поселився, факт.
Синоніми: нероба і ледащо —
Не дармоїди, ображаєш, брат.
Не скажеш образніше про очільних:
Повії політичні, як колись.
І знову кріпаки в державі вільній,
Й заказана, мабуть, навіки вись.
Забрали степ широкий, для могилок
Дай, Боже, вільне місце щоб знайшлось.
І перетворюють Вкраїну милу
На цвинтар. Звідки ж все оце взялось?
Куди ми котимося, слабодухі,
Чи не противно, як з похмілля, нам
Вдавати, що осліпли і оглухли?
Тарасе, батьку, вибач дурачкам,
Що не змогли твої святі завіти
Перетворити в яву, щоб жилось
Як заповів, і щоби нашим дітям
В притулку жити тож не довелось.
Болить душа зневірена, розтята,
І серце ледь не розірветься вщент.
А ми, як одурманені, затято
Йдемо у безвість. Мабуть, нам кінець.
История cоздания стихотворения:
Всему своё время |
Рецензия от: Сколибог Олег 2024-04-23 17:47:46 |
В очах водограй Світанок – лелека… Дарунок спроможним Кохатися вщент, в ойкуменах душі. Трембітною дагой* – чі зважиться кожен, Щоб струм мурахами гасав по труні Величності – мрійте… То жар саламандри, Олтар піднебесся – прелюдія дня, Де виклики ваблять життя. Тиї мандри У прірві буденності – ні! Колія – У подих щемливий троянди – відчути В очах водограй – подарунок Землі. Де лине за обрій, в пісенне Славутич Й зігріти все в серці, що в грудях тремтить. Дага* - кінжал мілосердя |
Рецензия от: Сколибог Олег 2024-04-23 17:34:41 |
В очах водограй Світанок – лелека… Дарунок спроможним Кохатися вщент, в ойкуменах душі. Трембітною дагой* – чі зважиться кожен, Щоб струм мурахами гасав по труні Величності – мрійте… То жар саламандри, Олтар піднебесся – прелюдія дня, Де виклики ваблять життя. Тиї мандри У прірві буденності – ні! Колія – У подих щемливий троянди – відчути В очах водограй – подарунок Землі. Де лине за обрій, в пісенне Славутич Й зігріти все в серці, що в грудях тремтить. Дага* - кінжал мілосердя |
Рецензия от: Сколибог Олег 2024-04-23 17:34:41 |
Мне любая музыка нравится если это музыка, а не какафония. (...) |
Рецензия от: Мишигас 2024-04-22 10:30:06 |
У одних голова на
двери, И ученье про мертвого плотника Разжигает страсти внутри, Не понять им простого работника, Восхищённого с фузом гитарой...(...) |
Рецензия от: Атеист 2024-04-17 22:27:42 |