Автор: Василий Климишин Тема:Свободная тема Опубликовано: 2015-04-04 12:16:54 Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Сховалося сонце...
Сховалося сонце, а місяць не вийшов, Лиш зорі на небі не сплять. А птах одинокий розірвує тишу. Птахи, вони завжди шумлять.
Та він не співає. А може це пісня? Якась, дуже схожа на плач. А може він в небо з землі когось кличе? Візьми ж відгукнися. Не бач,
Як птах цей страждає в холодному небі, Як ріже крилом пустоту? Він сам замерзає, тому що для тебе Свою береже теплоту.
Все мороком вкрилось і тихо дрімає, На землю ніч скинула плащ. Лиш пісня пташина у небі лунає, Якась, дуже схожа на плач.
История cоздания стихотворения:
Цей вірш писався під час прогулянки тихим серпневим зоряним вечором. Я збрешу, якщо скажу, що бачив у темнім небі птаха... Але крик... Я його чув... Наранок я дізнався, що неподалік того місця, де прогулювався, загинула хороша, порядна, гарна, молода людина... Яку я дуже добре знав.
0
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 427
добра спроба гарної праці розуму і серця. але якщо серце потрудилося наповну, то розум трішки "посачкував", чому маєте стилістичні і лексичні помилки, молодий чоловіче;
ось:" розірвує," "не бач, як", "береже теплоту", і з розділовими знаками розібратися потрібно. трохи постаратися - і справжній вірш буде. поезія вже дихає і просить оформлення
Людина у своїх діях керується, або розумом, або серцем. Я пишу так, як відчуваю. Я не намагаюся цим щось комусь довести. Я просто роблю свій вибір. Хоча я невпевнений... Чи це я його роблю... А з приводу помилок, так я ж філологічних факультетів не закінчував. Можливо і пишу неправильно. Але ж правила встановлюють люди. Один придумав, всі інші погодились. Але я ж не усі... Я з Вами не сперечаюсь, лише висловлюю свій погляд. А за поради спасибі.
тобі й мама так казала, коли подавала борщ в немитій мисці з неочищеної картоплі? синку, ось всі миють та чистять, а ми будемо не як усі, ми сосбливі.
ні, вона так не казала і не робила. а ти хочнш поводитися з мовою, їжею для душі, гірше, ніж мама з картоплею? а вона так старанно її готувала, що сину і смачна їжа була, і приємна на вигляд, і пахла, і, звісно ж, вимита та чищена. це так розмірковують або ліниві люди, або абсолютно не здатні вчитися. вибирай, хто ти будещ в очах читача. бо ми всі тут одинакові - творіння божі. а досконалими робимо зусиллями душі і розуму, совісті і відповідальності. я теж не академік, але мову вашу ганьбити не хочу, не буду і не читаю тих, хто її ганьбить свідомо. а тебе хотілося б читати. вибір за тобою
Я прийшов на портал, щоб мати можливість почитати твори інших авторів. Я читаю лише малу частинку творів, з тих, які мені подобаються. Які не подобаються, я не читаю. Я спілкуюсь із тими авторами, від яких йде позитив. Негативу мені і у житті вистачає, навіщо мені його ще й у інтернеті шукати. Я не вважаю, що я ганьблю українську мову. Я розмовляю, так як і більша половина мого регіону, на суржику. Їм зрозумілі мої вислови. Вони плачуть над тими віршами, над якими я плакав і сміються над тими, які я писав, перебуваючи у гарному настрої. Нікому не навязую своїх віршів. Я розумію Ліну Костенко, яка заявила, що не хоче, щоб її творчість вивчали у школі... А з приводу борщу, так я завжди сиплю його сам. І мені байдуже, чи очищена картопля, чи ні (за своє життя я переїв та перепив стільки гидоти, що неочищена картопля - це дрібниці).
впертість зрозуміла не зрозуміло одне: чому впретість не на краще, а на гірше? я росіянин, але живу тут і маю велику повагу до всього від цієї землі. і не маю сорому вчитися, питати, дивитися в словники, вести розмови з мовниками. тож, Василю, давай славити землю цю, народ цей, мову народу, робити все гарним, а не абияким, готувати страви чисті, запашні, смачні, а не пишатися тим, що нам прийшлося. і мені прийшлося всього на шляху, але дітям, онукам своїм, всім людям тут хочу тільки чистого, світлого, доброго. від слова до кусеня хліба. вчитися не соромно, а навпаки
Дуже проникливо! Певно, то кричала та плакала не птаха - то злітала у піднебесся душа загиблого. Світла пам'ять!
До зустрічі у основному складі.
Бути добру! Дефонтер
У одних голова на
двери,
И ученье про мертвого
плотника
Разжигает страсти
внутри,
Не понять им простого
работника,
Восхищённого с фузом
гитарой...(...)
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.