Нет статуса

Автор: Василий Климишин
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2015-04-04 12:16:54
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Сховалося сонце...

Сховалося сонце, а місяць не вийшов,
Лиш зорі на небі не сплять.
А птах одинокий розірвує тишу.
Птахи, вони завжди шумлять.

Та він не співає. А може це пісня?
Якась, дуже схожа на плач.
А може він в небо з землі когось кличе?
Візьми ж відгукнися. Не бач,

Як птах цей страждає в холодному небі,
Як ріже крилом пустоту?
Він сам замерзає, тому що для тебе
Свою береже теплоту.

Все мороком вкрилось і тихо дрімає,
На землю ніч скинула плащ.
Лиш пісня пташина у небі лунає,
Якась, дуже схожа на плач.

История cоздания стихотворения:

Цей вірш писався під час прогулянки тихим
серпневим зоряним вечором. Я збрешу, якщо
скажу, що бачив у темнім небі птаха... Але
крик... Я його чув... Наранок я дізнався, що
неподалік того місця, де прогулювався,
загинула хороша, порядна, гарна, молода
людина... Яку я дуже добре знав.

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 427

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 5.

Василий Томский

добра спроба гарної праці розуму і серця. але якщо серце потрудилося наповну, то розум трішки "посачкував", чому маєте стилістичні і лексичні помилки, молодий чоловіче;
ось:" розірвує," "не бач, як", "береже теплоту", і з розділовими знаками розібратися потрібно. трохи постаратися - і справжній вірш буде. поезія вже дихає і просить оформлення

2015-04-05 21:08:53

Василий Климишин

Людина у своїх діях керується, або розумом, або серцем. Я пишу так, як відчуваю. Я не намагаюся цим щось комусь довести. Я просто роблю свій вибір. Хоча я невпевнений... Чи це я його роблю... А з приводу помилок, так я ж філологічних факультетів не закінчував. Можливо і пишу неправильно. Але ж правила встановлюють люди. Один придумав, всі інші погодились. Але я ж не усі... Я з Вами не сперечаюсь, лише висловлюю свій погляд. А за поради спасибі.

2015-04-06 00:35:56

Василий Томский

тобі й мама так казала, коли подавала борщ в немитій мисці з неочищеної картоплі? синку, ось всі миють та чистять, а ми будемо не як усі, ми сосбливі.
ні, вона так не казала і не робила. а ти хочнш поводитися з мовою, їжею для душі, гірше, ніж мама з картоплею? а вона так старанно її готувала, що сину і смачна їжа була, і приємна на вигляд, і пахла, і, звісно ж, вимита та чищена. це так розмірковують або ліниві люди, або абсолютно не здатні вчитися. вибирай, хто ти будещ в очах читача. бо ми всі тут одинакові - творіння божі. а досконалими робимо зусиллями душі і розуму, совісті і відповідальності. я теж не академік, але мову вашу ганьбити не хочу, не буду і не читаю тих, хто її ганьбить свідомо. а тебе хотілося б читати. вибір за тобою

2015-04-06 07:19:10

Василий Климишин

Я прийшов на портал, щоб мати можливість почитати твори інших авторів. Я читаю лише малу частинку творів, з тих, які мені подобаються. Які не подобаються, я не читаю. Я спілкуюсь із тими авторами, від яких йде позитив. Негативу мені і у житті вистачає, навіщо мені його ще й у інтернеті шукати. Я не вважаю, що я ганьблю українську мову. Я розмовляю, так як і більша половина мого регіону, на суржику. Їм зрозумілі мої вислови. Вони плачуть над тими віршами, над якими я плакав і сміються над тими, які я писав, перебуваючи у гарному настрої. Нікому не навязую своїх віршів. Я розумію Ліну Костенко, яка заявила, що не хоче, щоб її творчість вивчали у школі... А з приводу борщу, так я завжди сиплю його сам. І мені байдуже, чи очищена картопля, чи ні (за своє життя я переїв та перепив стільки гидоти, що неочищена картопля - це дрібниці).

2015-04-06 11:48:40

Василий Томский

впертість зрозуміла не зрозуміло одне: чому впретість не на краще, а на гірше? я росіянин, але живу тут і маю велику повагу до всього від цієї землі. і не маю сорому вчитися, питати, дивитися в словники, вести розмови з мовниками. тож, Василю, давай славити землю цю, народ цей, мову народу, робити все гарним, а не абияким, готувати страви чисті, запашні, смачні, а не пишатися тим, що нам прийшлося. і мені прийшлося всього на шляху, але дітям, онукам своїм, всім людям тут хочу тільки чистого, світлого, доброго. від слова до кусеня хліба. вчитися не соромно, а навпаки

2015-04-06 11:55:32

Василий Климишин

Я не впертий)) Хоча усі кажуть зворотнє. А навчатися...

Мені потрібно було стільки часу,
Щоб зрозуміти, що немає сенсу
На розуміння і бажання знати
Свій час, і так короткий, витрачати.

Я взагалі вважаю, що чим більше людина знає, тим гірше для неї ("Горе от ума" А.С. Грибоедов).

2015-04-06 12:19:14

Василий Томский

і таке буває. кожен має право шукати свого. чи чимось бути. або не бути

2015-04-06 12:21:43

Василий Климишин

"To be, or not to be..." вічне питання.

2015-04-06 12:26:41

Ніна Трало

Дуже щемливий трепетний вірш. Людину шкода, уже не вернеш, а її душа злітала в небо і тужила...
Дякую. Дуже гарно написали.

2015-04-04 15:55:35

Василий Климишин

Дякую.

2015-04-05 18:16:25

Грета

Яка краса...Дякую...

2015-04-04 15:50:54

Василий Климишин

Дякую.

2015-04-05 18:18:11

Четарева Наталья Владимировна

Дуже гарно!

2015-04-04 15:46:14

Василий Климишин

Дякую.

2015-04-05 18:15:33

Дефонтер

Дуже проникливо! Певно, то кричала та плакала не птаха - то злітала у піднебесся душа загиблого. Світла пам'ять!
До зустрічі у основному складі.
Бути добру! Дефонтер

2015-04-04 13:56:36

Василий Климишин

Дякую.

2015-04-04 15:10:06

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений