Автор: Олег Саенко
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-11-30 09:11:01
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Прощання з другом

Ей, друже, ти не скучай!
Я приїду до тебе знову,  
ми будем пити зелений чай.
Даю слово, даю слово...

Ну а тепер - наливай горілки!
Давай за Віру - зігріємо душу.
Давай згадаємо, як ми горіли!..
Я завтра їду... Мушу, мушу.

Ей, друже, не треба сліз!
Бо наші сльози - отая біль, що
пам'ятає дорогу й ліс,
вогонь і нас. І нікого більше.  
    
Ми ще згадаємо думки і зорі,
і Шлях до ранку... І мрії тихо  
у наші душі, такі прозорі,
як це повітря... Дихай, дихай.

Ей, друже, ти не сумуй!
Біда здожене, але не зломить!
Я ще приїду, такий самий.
Даю слово, даю слово...

Ну а тепер - наливай по третій!
За всі ті мрії, що вже не з нами,
за паруси, що вітер рве і ті
надії, що стали снами. Снами...  

История cоздания стихотворения: