Автор: Олександр Цвєтков
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-06-02 22:10:49
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

козацький привіт, Володимиру Цвелиху

Вітаю, пане козаче Володимире!

Не в козацькому дусі знайомитися добродіям опосередковано,
через Христю Притиківну чи Дусю Причепливу, і не варто
козаченькові соромитися, як він справжню правду в козубі
носить. Ось я, ось тут перед тобою,  відкритий, голий, щирий.
Сміливо в хату мою  зкраю заходь сам, природньо, вільно, без
свахи,  ворожбитки, пупорізки.
Ти молодець, пане козаче Цвелих, хоч і намагаєшься
посміятися над людиною, але ввічливо, чемно, без образи,
хоч і спромогаєшься вичавити із себе гумор, то виходить це в
тебе (майже) без бруду та паскудства.
Ось так, ти, козаче і згадки не маючи про моє існування,
життя та долю мою, купився  на примарні пісні чорнобривої,
на чари чорноротої гаргари. Купився, козаче, купився та геть
не втопився. Довірився пісням про  закордонні хиби, а сам не
вийшов подивитись край села. Та не біда. Скоріше за все, не
тут біда.  Адже ж, навіщо  нам, козакам, талувати травами,
кучугурами, навіщо ж нам, козакам, чайки свої очеретові на
руках своїх цугом цугом цугом через багновище перетягувати,
якщо ми  не здатні руки один одному  подати та потиснути.
Пиши, пане Цвелих, виблискуй променево добрим гумором, а
якщо тобі потрібна іскорка для натхнення, так бери її без
сумніву та вагання безпосередньо  із моєї  хати край села, а
не переписуй  із  чужого потвореного та смердючого
сміттєзвалища.
Бери, твори, переробляй, одне прошу, козаче Цвеліх -
пиши не гірше, пиши без капості, та мову нашу рідну не
паскудь.
І ось тобі руки моєї дружній потиск:

Життя. Цвелих Володимир.
цитата:
Іще один* день відійшов у минуле,
А скоро і рік полетить в небуття,
Дитинство та юність давно промайнули,
Ось так промине дуже швидко ЖИТТЯ.

присвячення:

"Дитинство і юність давно промайнули".
Давно - це коли, в оний час, за царя.
Ось так - це конкретно: розквітли - зівьяли,
навіщо втомилась (від тебе?) земля.
Ось так - це,  ось як?, це вказівна частинка,
і саме у що ти пошлеш москаля.
Но ти не хвилюйся, що рік, що хвилинка,
і ока не сплющищ, як знов немовля.

История cоздания стихотворения: