Автор: Саша Третьяков
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2024-02-17 18:31:21
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Змучене кохання

Від стріл твоїх не захистить броня
Броні нема - вона важка для серця.
Лише вуста знекровлені. "Не сердься,
Пробач мені..." Хоч і не винен я.

А, може, винен? Знав же, що і як,
Та в неможливе вірили, як діти
Удвох життю навчилися радіти,
Зробивши крок на хибний, в прірву, шлях.

Як вибір встав - чи впасти, чи злітать,
Ми впали вниз, бо вже згубили крила.
І хоч у мріях  до зірок хотіли,
Ніколи нам вже іншими не стать.

Не маєм права... Господом, людьми
Такі, як ми, засуджуються гнівно.
Але колись усе було незмінно,
Але колись було солодке "Ми".

Від слів твоїх не захиститись, ні.
В них туга, біль, гірке розчарування.
І безнадійне, змучене кохання,
Що кошеням тремить в тобі, в мені...

                        

История cоздания стихотворения: