Автор: Лана Сянська
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2015-08-15 21:29:36
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Нетутешня

Я нетутешня, знайда, прИйшла, зАйшла,
Я - тінь, а може відображення когось,
І глипа ніч на мене: "Хто ти? Айша?
Та  змили хвилі вже сліди твоїх підошв".

Плаского сонця круг одвічний
Малює обриси чужих мені облич,
У очі місяць лезом сталі тицьнув-
Того , кого ти хочеш,- вже не клич.

І десь солодкість на устах поділась,
І в груди вп"ялося гадючине ікло,
Завмерло і спітніло тіло,-
Завершилось... зотліло... запекло.

Вітрин блищання у неону світлі,
З них манекени шкіряться мені,
А на бруківці розмивають бліки
Осіннім світлом розпашілі ліхтарі.

Я тут. Я тут... Вдягаю знову крила,
Прикріплюю ґумкАми до спини,
І вітер з весту напина свої вітрила,
Я полечу... за ним, туди, де ти.

История cоздания стихотворения: