Автор: Лана Сянська
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2015-08-16 23:58:25
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

А ти знаєш?..

«А ти знаєш?..», з  оцього я знову почну говорити,
Про дощі, зазвичай, втім, прислухайся, - нашепочу
У такий суховій, коли спраглі уста хочуть пити,
І так жадібно, з рук, які любиш і щоб досхочу.

У помешканні ніч … і немісячна скраплена  тиша
Відсахнулась вікна, бо зойкнув останній  трамвай…
Лиш злодії не сплять… ще коханці… їх темінь колише
У бажань гамаку… і цю мить ти лови  і  тримай.

А на комині, знаєш, сидять собі два краснолюдки,
Так підбурюють  хитро, намовляють на сповідь, а гріх -
Лише в тім, що у схованці всі мої жалі і смутки,
Ні про що  не питай, я не хочу зараз про них.

Сниво- спека яріє, та  ніч  протікає крізь простір
У серпневе захристя, де задуха сповила тіла,
Не розлюбленим душам розстелена зоряна постіль,
Пригуби, приголуб в оцю хвилю, що наплива

История cоздания стихотворения: