Автор: Лана Сянська
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2015-09-03 00:50:58
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

я про це тільки так, загалом… (акро)

Я любила триматись за сонячні нитки дощів,
Заблукавши  у липні,  за містом, на волі,
А потім сідати в останній, сонний трамвай,
Лишивши в нім котру свою парасолю,
(и)і носити при собі твої вірші, як дивосил,
Шукати в них сатьї і чудуватися римам,
А ще, -  із  розчинених вікон вдихати зоряний пил,
You Tube  обіцяв невидане досі cinema…
Сполохало щось це дивне торкання душ,
Я сягнула   у снах до іншого  виміру світу,
Збирала латаття  з люстеркового блиску калюж,
Леліяла мить, та немає  вічного літа.
І хмари перисті закосичили вересень лентами,
Торкання до спеки лишилось на завше теплом,
Очікуй мене з недосяжності абонента,
Мабуть,  все, я про це тільки так, загалом…

История cоздания стихотворения: